І ось солодких снів я нікому не бажаю.
Листуваннь до ранку як і немає.
Уже не зважаю на образи,
Якщо відповіла не одразу.
На дзвінки також стало начхати,
Пропущений виклик?
Ну,передзвоню як буде настрій.
Не так сильно біжу я за увагой,
Буде що буде,
Не все ж буває відразу.
Дивно,адже раніше закривалась від ігнорування,
А зараз байдуже..
Не хочу витрачати свої ж переживання.
Нервових клітин і так залишилось мало,
Навіщо використовувати їх на дрібні скандали?
Тепер намагаюсь обирати лиш себе,
Мої власні почуття аби хто не збереже.
Якщо ж хтось жалкувати буде,
То вже якось сам приповзе.
