Як часто буває, "ефект люцифера" та відчуття безкарності приходить до тих, хто досить рано пізнав смак успіху, а якщо ти ще й "царьок" своєї місцевості - то тобі точно все можна.

Зараз стрімко набирає оберти ідея "при Януковичі такого не було", смішніше всього було чути це від Юлії Володимірівни. Тож я хочу нагати багатьом про реалії часів до Майдану.

Вивчаючи тему дельфінів, я не могла оминути питання "дельфінотерапії" та наукових досліджень, які б доводили чи ні ефективність цієї процедури для лікування аутизму чи інших захворювань. Маніпулювання на лікуванні невиліковних хвороб - одна з найулюбленіших тем шахраїв.

Не дивлячись на те, що з самого початку існування незалежної України вилов дельфінів в нас заборонений, ми активно їх продаємо, інколи уступаючи лише декільком країнам, в яких є квоти на вилов, яких до речі в нас немає. Але давайте по порядку.

Однією з тем, якою полюбляють маніпулювати псевдозоозахисники, є смертність тварин у державних установах. Але давайте розглянемо це детальніше, адже факт, що всі ми смертні, заперечити складно.

На початку серпня 2026 року у зоосвіті був гучний скандал – нібито через жахливі умови утримання у Солом’янському районі міста Києва з приватного будинку «вилучили» 27 доберманів. Весь скандал почався із заяв «зоозахисниці» Бугрік Сніжани.

30 березня 2026 року в місті Познань (Польща) розпочався судовий процес над Євою Зграбчинською - польською активісткою, завдяки якій понад 500 диких тварин з України знайшли нові домівки у спеціалізованих заповідниках по всьому світу.

Я вперше в житті спостерігала за тваринами, яких не мало б існувати на цій планеті - природа їх «не вигадувала». Відтоді як люди почали експерименти з генами, ми створили для себе цілий спектр «негуманних задоволень» і одне з них - хутро неіснуючих тварин.

У нашій свідомості вкорінилось, що зоопарк дорівнює катівні. І я теж підтримувала цю ідею до того моменту, поки не почала допомагати евакуювати диких тварин із України в ЄС та інші країни, але чи реально це зробити?