Drukarnia.BLOG

Їжачки

Їжачки контролюють дитячі садочки

Там де ліплені лиця на зсушених пнях

Їжачки складають у екселях рядочки

В інтервалах яких закріпилась пітьма

Їжачки виникають з-під іржі й листочків

Проростають зі шкіри забутих безхатьк

У спотвореній тиші

Ще до перших поезій

Їжачку народитись

Дозволить кришталь

Й поблажливо їжачки встають на дорогах

Де скликають натовпи застиглих бажань

Їжачки замітають сліди про тривогу

Пряною слиною роз'їдаючи сталь

Прогризаються крізь клітки

Металеві, цифрові й бетонні

Клітини живого й неживого тіла

З'їдають лиця але не людину

Поглинають міста

Та диференційні рівняння

І хоча брешуть

Проте не обманюють

Випалюють подихом з цвинтаря заспаність

З'їдають відсутність пульсу

Веселку й кульбаби

З'їдають реальне

І з'їдають лімінальне

Не лишаючи надій на порозуміння

З'їдають голоси

Не з голови голоси

А з предметів з'їдають

Очі на собі замикають

Очі у стінах

Очі в машинах

Голки за космос як один всі націлять

І зворотнім дощем нас покинуть

Рухати планети по правилам слів

02.07.23

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Київське Кореневище
Київське Кореневище@ukrainianhauntology

4Довгочити
150Перегляди
1Підписники
На Друкарні з 27 квітня 2023

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • v.b | I | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про людину, що дивиться на власний хаос так само, як на шторм за вікном: знає, що море зруйнує все навколо, але найважливіше — не втратити себе серед бурі, часу й зірок, що гаснуть, як і роки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Віршик

    В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | I | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про людину, що дивиться на власний хаос так само, як на шторм за вікном: знає, що море зруйнує все навколо, але найважливіше — не втратити себе серед бурі, часу й зірок, що гаснуть, як і роки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Віршик

    В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші