Drukarnia.BLOG

Консервація

День, коли падають дерева. Вітер такий, що зносить дах.

Прокинувся від швидкості за вікном. Останні жовті листки падають із гілок на землю протермінованими квитками в один кінець, стаючи добривом для даремної ностальгії...

У якості протидії прудкому вітрові ставлю воду на каву на максимально повільний вогонь. 

Луна від гупання прочиненого вікна в під'їзді химерно чутна, мов крізь сон. Різкі, непердбачувані подуви вітру роздмухують сухе до скреготу багаття внутрішньої тривоги.

Усе у світі стає легким й ефемерним. Ніщо не гніздиться міцно своїм корінням.

Холодно. Це мінус. З плюсів: у зимну пору час іде, скутий низькою температурою, повільніше. Можна більше встигнути, глибше згадати й зрозуміти.

Покладаю всі свої надії на ці подовжені години.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Філософія життя
Філософія життя@deni_look_in

Філософія життя Дениса Лукіна

67Довгочити
1.9KПерегляди
33Підписники
Підтримати
На Друкарні з 19 квітня 2024

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • v.b | Acta Herbarium | цикл “абразія”

    Я — пил між системами, голос без горла, істота на межі розкладу й просвітлення. Світ горить у мені, а я прошу лише ключ. Але велетень тримає рамку — і в ній прибито моє тіло.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Магія моментів

    У суєті буднів ми часто забуваємо цінувати дрібниці. Цей текст нагадує: справжнє щастя ховається в кожному моменті, якщо ми відкриті до нього.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • Куди спішити?

    Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

    Теми цього довгочиту:

    Есе

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | Acta Herbarium | цикл “абразія”

    Я — пил між системами, голос без горла, істота на межі розкладу й просвітлення. Світ горить у мені, а я прошу лише ключ. Але велетень тримає рамку — і в ній прибито моє тіло.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Магія моментів

    У суєті буднів ми часто забуваємо цінувати дрібниці. Цей текст нагадує: справжнє щастя ховається в кожному моменті, якщо ми відкриті до нього.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми
  • Куди спішити?

    Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

    Теми цього довгочиту:

    Есе