…І СТЕПОМ ЯК МОРЕМ…
——————————————————
На белебні берега настил овальний мастильно намощений міста поміст —
Тут голови сунуть під оплеск овацій та ріжуть без візи під вереск та писк.
Одрізане тіло кладуть до кишені, як кладуть окрушину у носовик -
Таємно показують кажучи жахно «Свічки запаліть…» —
В кружало закочують тіло усміхнене, чхають в долоню (за браком хусток).
Та стримно зітхають, заплющують очі — осанну співають уявно, в умі.
Затим всі на шпильках розходяться стиха, шепочуться щось по кутках…По кутках!
Зберуться потайки на рогу всіх вулиць з обличчями злими та пострілом рот.
Примружують око, смакуючи цілять більярдною кулею нижче пупа!
…Остання потала та мука остання…з останньої сили плисти вже не сила.
Душі твоїй душно! Душі твоїй важко у колі солоному холоду моря…
Що буде — те й буде! Забуте не збудиш…
Пливи безоглядно! Пливи ж но!!!
…Пливи…
