СПЕКА
Спалює сонце сухі оболоні,
Пил підіймається вгору сутужно,
Люди шукають рятунок сезонний.
Знищила спека повсюди калюжі,
Градус злітає до позначки вище,
Сушить гарячим повітрям потужно.
Сухість у погребі як на горищі,
Трави згорають щоденно на полі,
Смажить проміння усі пасовища.
Часом важким у пекучім полоні
Мріють усі про значну прохолоду,
Жити стає неможливо без волі.
Спека така — хоч скачи у колодязь,
Хмари, куди ж ви поділися, хмари?
Вмийте дощами пустелю голодну.
Хай закінчиться ця спека кошмарна.
Мирослав Манюк
03.08.2026
