Drukarnia.BLOG

ранки

кожного ранку я розбиваю двійко яєць об лезо ножа, кидаю їх на гарячу сковорідку і акуратно складаю шкаралупу так, як робив це ти того дощового дня. я непомітно усміхаюсь і кидаю її у смітник, чудово знаючи, що більше жоден мій ранок не проходитиме без цього невеликого ніжного нагадування про тебе.

я танцюю на кухні, готуючи каву, і вдихаю похололе київське повітря. майстерно вдаю, що давно over it - й іноді сама починаю в це вірити. розповідаю про свої любовні драми найчудовішим подругам, і паралельно зупиняюсь посеред вулиці, щоб подивитись на перші дрібні сніжинки угорі.

життя нестерпно безтурботне і безвідповідальне. мої думки незацікавлено крутяться по знайомому колу, все водночас змінюється та лишається таким же. я з десяток разів знаходжу у своєму дні приводи подумати про тебе. твоє обличчя без жодного попередження і жалю вимальовується на випадкових перехожих.

люди звично приходять і йдуть: хтось після першого дурного жарту, хтось після місяців сексу без обов‘язків. всі вони безповоротно лишаються позаду, і лише поодинокі знімки на телефоні та записи у щоденнику нагадують про їх існування.

мені легко миритись зі змінами. старий-добрий досвід навчив: що менше очікуєш - то більше отримуєш. я знову занудно розпитую про його знак зодіаку та офісну роботу, у рідкісних випадках отримую змогу погладити кота.

я смиренно чекаю, коли чергова історія малозначущого, проте ніколи не нудного, роману добіжить до кінця. ніхто не смикає десь глибоко всередині мене ті ниточки, що ти. я чекаю, коли зрештою манікальна закоханість буде не єдиним, що тримає мою залежну від швидкого дофаміну натуру поруч з середньостатистичним «моїм мужчиною». а воно ніяк: і його розповіді про на перший погляд цікаву роботу приїдаються, і дідівські жарти. з часом навіть кіт перестає бути того вартим.

на фоні постійно звучить знайоме скавчання: хтось у моїй все такій же безладній пам‘яті пунткуально шкрябеться на волю. він нагадує, як я ішла морозною вулицею свого села і в навушниках грав той клятий гурт, який ти порадив. досі кривлюся від їх пісень. як ти вкотре захоплено розповідав мені щось абсолютно неважливе і не бачив мого порожнього погляду тоді, коли ми вечеряли на дарницькій площі. як ми лежали під їдучо-жовтим світлом над моїм ліжком і ти дрімав, а я поклала голову тобі на груди і слухала твоє серце. я ніколи не була щасливішою.

ти гладиш моє волосся, коли за п‘ятою годиною навчання я таки починаю плакати. ти так само міцно обіймаєш мене перед сном ззаду і лагідно втикаєшся носом мені в шию. ти читаєш мені занудні лекції про математику, які я слухаю лише заради твоєї усмішки і захоплення в процесі. ти навідріз відмовляєшся хоч на хвилину лишити мене на самоті, хоч ми не говорили уже вісім місяців.

так, я рахую місяці.

Các bài viết về doanh nghiệp địa phương và những con người thú vị:

Chia sẻ ý tưởng của bạn trong một ấn phẩm mới.
Chúng tôi đang chờ bài đọc dài của bạn!
роза

роза

@mroza

6Bài đọc dài
276Lượt xem
1Người theo dõi
Trên Drukarnia kể từ 26 tháng 5 2023

Thêm từ tác giả

  • імена

    твоє ім’я гарячково обпікає губи

    Chủ đề của bài đọc dài này:

    Думки
  • 28.10

    ти береш мою руку в свою велику теплу долоню

    Chủ đề của bài đọc dài này:

    Спогади
  • я і ти

    я невтомно воджу чоловіків в своє ліжко

    Chủ đề của bài đọc dài này:

    Роздуми

Bạn cũng có thể quan tâm đến:

Bình luận (0)

Ủng hộ tác giả trước nhé.
Viết bình luận!

Bạn cũng có thể quan tâm đến: