Drukarnia.BLOG

СТОЯТИ!

Вітер дме в обличчя… а я стою.
Стою — і дивлюсь.
Дивлюсь — і не дихаю.
Не дихаю — і слухаю.
Слухаю — і сльози течуть…
Течуть — і я ковтаю лють.

Лють.
Лють.

Світ помирає, мучиться… і завмирає.

Я дивлюсь на нього.
Він у вирву в серці загляда.
І стоїть.
І я стою.
Й ми стоїмо.

Як і вчора.
Як і сьогодні.
Як і завтра.
Як і завжди.

Стояти — це не про вибір.
Це про сутність.

Artigos sobre empresas locais e pessoas interessantes:

Compartilhe suas ideias em uma nova publicação.
Estamos aguardando sua longa leitura!
Julia Roy

Julia Roy

@Julia_Roy

Така

40Leituras longas
1.2KVisualizações
20Seguidores
Em Drukarnia desde 9 de junho 2023

Mais do autor

  • Вишиті люди

    Ми ніби нитками прошиті крізь дні,де пам’ять тримає вузли на спині.

    Tópicos desta longa leitura:

    Вірші
  • Я лечу

    бо справжність — це не світло й не морок суцільний це здатність не відводити очей ні від неба ні від прірви

    Tópicos desta longa leitura:

    Вірші

Você também pode estar interessado em:

  • v.b | Obliterate 1191 | цикл “абразія“

    Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.

    Tópicos desta longa leitura:

    Поезія
  • “ Парослі “

    У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.

    Tópicos desta longa leitura:

    Поезія

Comentários (0)

Apoie o autor primeiro.
Escreva um comentário!

Você também pode estar interessado em:

  • v.b | Obliterate 1191 | цикл “абразія“

    Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.

    Tópicos desta longa leitura:

    Поезія
  • “ Парослі “

    У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.

    Tópicos desta longa leitura:

    Поезія