ТИ – КОСМОС
(рондель)
Світ пізнав останній зорепад
Та згоріла ще одна комета...
В час, коли зникає вся планета,
Ти для мене — космос і заряд.
Я лечу крізь вічність, мов солдат,
Є лиш я і ти, і ця ракета.
Світ пізнав останній зорепад
Та згоріла ще одна комета...
Голос твій для мене як розряд,
Тут життя летить мов естафета.
На кінцеву знову без білета
Я лечу багато днів підряд —
Де пропав останній зорепад.
Мирослав Манюк
04.11.2025
Hörmann — це понад 90 років досвіду, тисячі фахівців та десятки заводів по всьому світу. За весь час роботи компанія виготовила та поставила клієнтам понад 20 мільйонів воріт та дверей по всьому світу. Сьогодні розкриваємо головні секрети успіху німецького виробника Hörmann.
Як презентувати свій проєкт англійською мовою? Дізнайтеся, як побудувати сильну презентацію, які фрази використовувати та як впевнено представити ідею англійською
Як бронеплівка утримує уламки, де її встановлюють та чому перед монтажем важливо оцінити стан і конструкцію скління.
Шлейф - це тонка пластикова стрічка з ледь видимими доріжками і саме вона зʼєднує важливі компоненти мобільного, без яких він не запрацює. Власники пристроїв Xiaomi, які стикаються з потребою заміни цієї деталі, можуть підібрати відповідний варіант на сайті AKS.UA
Суші одна зі страв яка вже протягом багатьох років залишається фаворитом серед жителів Києва. Читайте які переваги страви зробили суші найулюбленішою стравою киян.
Вільний Поет
ВИШНЕВА ДЕРЖАВА
СПЕКА
КРІЗЬ БЕТОН
Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками
признання у коханні всього мого життя.
Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.
Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками
признання у коханні всього мого життя.
Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.
