Drukarnia.BLOG

РОЗДІЛ 2

Поклик

Посеред ночі Друїсса раптово прокинулася. У голові трохи паморочилося, а в горлі пересохло. Трохи прийшовши до тями, вона піднялася на ліктях, намагаючись зрозуміти, де знаходиться. Нарешті остаточно оклигавши, сіла на ліжку й втупилася у підлогу.

На неї холодним відтінком відбивався пейзаж з вітражу. Ру задивилася, майже забула, чому взагалі прокинулася. Годинник показував трохи за північ. Вже збираючись підвестися й піти на кухню за водою, вона раптом почула чийсь голос.

Він був геть не схожий на материн. Здавалося, що хтось шепоче просто у вухо.

Вийшовши з кімнати, Друїсса глянула у вікно, що виходило на подвір’я. Там нікого не було. Але навіть це не зупинило її. Вона мала впевнитися, що в домі справді більше нікого немає.

Заглянувши на секунду до материної кімнати, Ру переконалася, що та спить, і рушила далі. Двері відчинилися з тихим рипом. У голові миттєво спалахнули спогади вчорашнього вечора. По тілу прокотився холод, а шкіра вкрилася сиротами.

Проминувши сходи, Друїсса повільно рушила ближче до дерева. З кожним її кроком голос лунав все гучніше й гучніше.

Повертайся додому… — нашіптував хтось.

Усі чекають… на тебе, — пауза, — загублена принцесо…

Голос повторював одні й ті ж слова. Вони звучали виразно, але не несли жодного сенсу. І раптом він пролунав так близько, що Ру від жаху втратила рівновагу й впала на траву.

Серце калатало. Витерши подряпані руки, вона роззирнулася навколо, і її погляд зачепився за темно-фіолетові квіти.

Фіалки.

Знову вони.

Піднявшись на ноги, дівчина ще раз уважно оглянула подвір’я.

Учора ввечері їй здавалося, що цих квітів тут не було. Тепер же вони займали майже весь двір, зростаючи то невеликими групками, то самотніми стеблами серед рівно підстриженої трави.

Хоча Ру була повністю поглинута цією дивною зміною, голос не стихав. Навпаки, чим ближче вона підходила до лісу, тим гучніше він лунав.

Зрештою, вона перетнула двір і, опинившись під розлогими гілками дерева, знесилено впала на коліна. Очі злипалися, ніби хтось намагався змусити її заснути.

Вона не розуміла, що відбувається. Кінцівки відмовлялися слухатися. Не маючи сил чинити опір, Ру скрутилася клубочком просто на траві, під деревом, і міцно заснула.

Але навіть у снах вона продовжувала чути цей незрозумілий поклик.

Artykuły o lokalnym biznesie i ciekawych ludziach:

Podziel się swoimi pomysłami w nowej publikacji.
Czekamy na Twoją długą lekturę!
Houp

Houp

@pump_pump

8Długoczytane
115Widoki
Od tego czasu na Drukarnia 26 kwietnia 2025

Więcej od autora

  • РОЗДІЛ 6

    Нотам крізь темряву

    Tematy tej długiej lektury:

    Русалки
  • РОЗДІЛ 5

    Як закохати у себе духа Долини примар?

    Tematy tej długiej lektury:

    Дух

Możesz być także zainteresowany:

Uwagi (0)

Najpierw wesprzyj autora.
Napisz komentarz!

Możesz być także zainteresowany: