Братові та дідові, які потонули в суворому морі життя
Піниться, нуртує море,
Віє теплий вітерець,
Плинуть води неозорі,
Сяє сонечко з небес.
Скеля гордо відбиває
Вічний наступ сильних хвиль,
Молодий орел кружляє
Над безмежжям синіх миль.
На цій скелі неприступній
Дім високий збудував,
Гострим поглядом могутнім
Силу моря обійняв.
Уві сні птах чує легіт
Рідних, любих голосів.
Слів ласкавих ніжний шепіт
Плюскотить до берегів.
Але навіть зір орлиний
Серця моря не збагне,
Хоч усе життя пташине
На вершині промайне.
Мудре море! Знаєш добре
Всі печалі і жалі!
І ховаєш наше горе
На своїм глибокім дні!
Грізне море! Ти втопило
Стільки радісних життів!
Ти дітей осиротило,
Залишило без батьків!
Вічне ти! І час байдужий
Не зупинить хвиль морських,
Як і смерти ніж болючий
Не зруйнує мрій людських.
Добре море! Ти древніше
За хвороби і за смерть,
Тож врятуй з пітьми хутчіше
Сяйво зболених сердець!
Змилосердься, схаменися,
Душі водами зціли,
Із любов’ю усміхнися,
Людям щастя поверни!
Радислав Тихий
