Окей, бував тут в одному чаті по певному напрямку діяльності. Ох, ці старі забуті відчуття, коли ти нічого не встигаєш писати на фоні користувачів. І кожний там на своїй хвилі настільки, що сенс спілкування стає під питанням. В мене трохи роздратовані вайби, але це дуже легко пояснити, навіть далеко йти не треба. Бо моя соціалізація навіть через інтернет потребує більш спокійної атмосфери, а не в стилі перетягування канату. Хто крутіше пожартував чи ляпнув якусь дікуху аби тримати увагу.
Колись давно вмів так розважатися в певному віці. Але з часом навичка добре так просіла й не планує повертатися. Ну то й мені вже стало не так важливо адаптуватися під це. Я розумію свою відмінність та приймаю її набагато лояльніше. Бо це розмова про особистий комфорт. І якщо спільнота чи людина вочевидь ігнорує питання комфорту, то грець з цими спільнотами та людьми. Важливо обирати себе перш за все.
Хіба ні?
