#солонаказка✨
Жила була озерна русалонька Метаморфі. І була вона звичайнісінькою і ординарною озерною русалкою, як вона сама про себе відгукувалася. А хтось описує її як дивачку. Хтось каже, що була вона підступною інтриганською. А хтось згадує її неймовірну райдужну луску і повідомляє, що була вона характером такою ж райдужною.
Я особисто не була знайомою з Метаморфі, але, очевидно, русалочка лукавила, кажучи, що вона звичайнісінька і ординарна. Мені вона видається складною багатогранною особистістю, в якій кожен зміг розгледіти те, що хотів.
Якось трапилося з нею те, чого бояться всі озерні русалки. Настав непростий посушливий рік. Весняні струмки були мізерні. Підземні води відступили. Багато джерел зникли.
Озеро, в якому жила Метаморфі, зболотіло: піщані береги поросли очеретами, вода перетворилася на слиз, а дно затягнуло мулом.
Одного разу водоростей, очеретів, болот і мулу стало так багато що бідна Метаморфі не змогла ворушитися. Та що там, вона навіть дихала через силу.
А дихати їй, якщо чесно, і не хотілося. І не те, щоб хотілося померти, але й жити теж не хотілося. Не хотілося НІЧОГО!
Хотілося заснути та прокинутися у наступному житті. Нехай у тому ж болоті, але в тілі жаби чи п'явки. Аби не бути виснаженою заплутаною озерною русалкою, що не може жити в болоті.
Час йшов. Метаморфі не здавалася. Жила і іноді навіть примудрялася радіти. Хоча її тіло було забинтовано водоростями, а ноги повністю загрузли у липкому тягучому мулі.
Через час у неї почали вростати рослини. Їхнє коріння проникало глибше в тканини, завдаючи біль.
І ось, Метаморфі прокинулася зовсім іншою істотою. Вона більше не була озерною русалкою.
Рослини вросли в неї так глибоко і міцно, що стали її частиною. Родюча земля, що не давала рухатися і дихати на повні груди, просочилася крізь шкіру і стала її кров'ю, насичуючи кожну клітину тіла.
Метаморфі перетворилася на німфу і її історія в цьому вигляді тільки починається.
