Drukarnia.BLOG

здається

“Дозволь побачити якомога більше відчаю на твоєму обличчі“

***

здається, що заспокоїлась

здається, що пройшло

мариться, що то було не зі мною

і взагалі я все вигадала.

та знову приходиш ти

і пекло почуттів радісно вертається

та зручно вмощується в насиджене місце,

десь там, у сонячному сплетінні

тисне зсередини,

впирається ногами і руками в мої ребра,

ніби намагається розірвати мене чи то навпіл чи то на безформні криваві шматки.

я кажу тобі, що все ок, що все пройшло,

і ти у безсилому відчаї починаєш руками згрібати весь свій жар

і сипати мені у долоні, з верхом:

“На! забирай весь! вдавися ним!

Кажеш все ок?

Та в мене вистачить цього жару на двох!

Ти мусиш відчути як я вже вкотре на цьому тижні здох!”

А я нічого не можу вдіяти,

лише покірно підставляю свої долоні,

безрезультатно намагаючись загасити сльозами

той нестримно пекучий жар,

що обпалює мої руки до кісток,

до чорного вугілля…

11.07.18

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
небо плаче

небо плаче

@neboplache

Шухляда зі старими віршами

12Longread
209Viste
3Seguaci
Su Drukarnia da allora 12 febbraio

Altro dall'autore

Potrebbe interessarti anche:

Commenti (0)

Sostieni prima l'autore.
Scrivi un commento!

Potrebbe interessarti anche: