Drukarnia.BLOG

Вітре, вітре…

Вітре, вітре – завмри на хвилинку

                                            і на вікнах фіранок не руш.

Не здіймай хтиво їхні спідниці,

                                            не збивай із дерев стиглих груш.

Не хитай ти підлогою тіні,

                                            і не бався промінням з вікна –

Хай зупиниться час в своїм плині,

                                            хай поспить трохи поруч вона.

 

Не існує насправді нічого –

                                             ні набитих відлуннями міст,

Ні гриміння за обрієм злого,

                                             ні із днів нескінченних намист.

Є кімната і вікна високі,

                                             є підлога і стін білих тло,

Густота її плинного тіла,

                                             її тіла медове тепло.

 

Як розкриє вона очі сонні,

                                              рушить знов круговерть вікова –

Я клинописом на підвіконні

                                              закарбую любові слова.

Доки ж спить, десь у мене на грудях

                                              заховавши  обличчя своє,

Дослухаюсь як жінки волосся

                                              проростає крізь серце моє.

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
Максим Сальва

Максим Сальва

@maxsalva

69Longread
3.1KViste
22Seguaci
Supporto
Su Drukarnia da allora 16 aprile 2023

Altro dall'autore

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія

Potrebbe interessarti anche:

Commenti (0)

Sostieni prima l'autore.
Scrivi un commento!

Potrebbe interessarti anche: