Drukarnia.BLOG

Паранойя

28 річний Олег, якого раніше не міг розбудити жоден будильник, останні 3 місяці страждав від безсоння. Він не міг приймати медикаменти, чи заспокійливі, тому що після них в нього були кошмари. Він бачив сни, в яких хтось був. Хтось, кого ніяк не можна було розгледіти, але тривога підказувала, що треба тікати. Та він не міг прокинутися через снодійне, тому йому доводилося “бігати” всю ніч, аж доки на ранок його тіло не підривалося з жахом з ліжка. На початку він просто нервово оглядав все довкола і знову лягав спати, але з часом цей страх поселився дуже глибоко. Йому вже не вистачало рішучості вилізти з під ковдри, в яку він залазив відразу з пробудженням. Прокинувшись, він поспіхом піджимав її під себе з усіх боків, аж доки не перекривав увесь доступ всередину. Серце калатало, неначе зараз вибухне від напруження. Він розумів, що цей час в “безпеці” доволі обмежений і йому вже скоро доведеться набратися мужності і визирнути, переконатися, що ззовні нікого немає. Але чи точно нема? Повітря ставало все менше, температура під ковдрою росла, вже починає проступати піт. Ніяких звуків ззовні я не чую, двері в кімнату були зачинені, я підпер їх стільцем, вікна теж він не міг би відчинити ззовні, хіба вибивати, та ніяких натяків на це нема. Та чи задер я штору. Сука, забув. Він точно там, він точно дивиться просто на мене за вікном. Чого він хоче, чому він це робить. Фуф… Вдих. Видих. Мені не треба його боятися. Я маю ніж під подушкою. Чого б він не хотів, я зможу дати відпору. Блять, як же страшно. Будь ласка, заспокойся. Там же нікого нема. Не має бути. Добре, на рахунок три. Один…. Два….. Три! Різким рухом він скинув ковдру, ніби намагаючись застати когось зненацька. Огледівшись, зрозумів, що був правий. Нікого тут і не могло бути. А штори все таки задерті. Краще не буду їх навіть чіпати. Лише 3 година ночі. Здається цей барбавал мені більше не допомагає. Та половину з його допомогою все таки я зміг проспати. Варто ще з два десятки капель собі накинути і вже дожити до ранку. А там вже перша зустріч з психотерапевтом - моя найбільша надія. Намацавши телефон він увімкнув ліхтарик і попрямував до дверей. Та стільця біля них не було.

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
Viva la Kuki

Viva la Kuki

@viva_la_kuki

Роздуми, творчість, рецензії

13Longread
724Viste
9Seguaci
Su Drukarnia da allora 18 aprile 2024

Altro dall'autore

  • Як звучить втома

    Еххх, я стомився.... Моє дихання … воно таке .. ніби я цілодобово знаходжуся під пресом! Це все точно не для мене...

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Творчість
  • Про що “Осина Фабрика” насправді?

    Френку лише шістнадцять. Він живе з батьком на віддаленому острові й чекає на повернення свого брата, що втік із психіатричної лікарні. Та й самого Френка важко назвати звичайним підлітком. Єдина його розвага — вбивати. Та чому насправді це книга-критика гендерного питання?

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Книги
  • Лаштунки

    Необіхдність жити

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія

Potrebbe interessarti anche:

Commenti (3)

Сподіваюся, що вам це сподобається. Я озвучила ваше оповідання у себе на каналі - https://www.youtube.com/watch?v=PkkX6SBsf_g

Potrebbe interessarti anche: