Drukarnia.BLOG

Ніч 29.05.25

де світло зникне назавжди,

я потону у твоїх очах,

синіх, як та глибока ніч,

коли я тебе вперше покохала.

вітер буде шептати солодку мелодію,

ніколи невимовного кохання,

яке повільно росло у теплому сні,

але закінчилось у незагоєнній рані.

сонце буде обпікати цю нібито невеличку дірку,

але біль проникатиме глибше,

туди, де всі двері закриті.

хтось стукає туди невпинно, але чому?

у те місце, де попіл ще горить та ніколи не має сну?

де місяць сяє більш яскраво, ніж сонце та показує путь,

а зорі ніжно обіймають і гріють теплом.

але ти не побачиш цього зараз, не забувайся,

твоя мелодія це лише легка пульсація,

не чути ніжності в цьому звуку і каяття,

тому ця стежка назавжди закрита.

чи буде цей захист тривати віками?

чи хтось все ж таки зламає цю раму?

вона буде сипатись поступово,

тріщатиме як дерево у вогні та зникатиме як порох.

кожна нова мелодія гучно співатиме,

та цей спів буде завжди дзвінко лунати.

таємний сад думок нарешті розквітне

та всі твої мрії,

врешті, стануть вільними.

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
І.І

І.І

@merci_ivanna

нехай мої мрії лишаться тут

2Longread
44Viste
1Seguaci
Su Drukarnia da allora 30 aprile 2025

Altro dall'autore

  • 30.03.25

    мій особистий вірш. Можливо, деяким сподобається. Сподіваюсь, ви напишете відгук

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Українська Література

Potrebbe interessarti anche:

Commenti (0)

Sostieni prima l'autore.
Scrivi un commento!

Potrebbe interessarti anche: