Drukarnia.BLOG

Ґрати

Думки мої глибокі як океан,

Заходжу у них як в непроглядний туман,

Поволі занурююсь в глибини морів,

Щоб поринути до його пучин,

Вони холодні як крига тверда,

Мене огортають в лещата міцні,

Стискають до хрусту білих кісток,

Щоб почути мій - останній крові приток,

Вона окрасить океан в колір вина,

Про який напишуть без краплі жаля,

Я не відчую великої втрати,

Адже я втратив те що посадив за Ґрати,

Мене огорне - хвиля розпачу,

Яка нагадає мені про день сьогодений,

Коли я був - непрощений,

Відцураюсь від живого світу,

І порину до самого згину,

До глибин океаних - туди,

Де небувало людської ноги,

Туди де крові не треба,

Де є лише - темрява,

Де Тиша панує у самоті,

Не пускаючи живих туди,

Мені потрібно буде покинути,

Все що до цього мав,

Відпустити по справжньому,

А не покласти в капкан,

Спалити до тла - усе і усіх,

Що б мати той свист в голові,

Вітру простого й легкого,

Що приголубить і поцілує,

І полину до самого скону...

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
Саурс

Саурс

@saurs

32Longread
1.5KViste
19Seguaci
Supporto
Su Drukarnia da allora 15 aprile 2023

Altro dall'autore

  • Рибки Кої

    Дві риби плавають в ставу

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія

Potrebbe interessarti anche:

Commenti (2)

Мені так подобається цей вірш та його атмосфера. Шось дуже знайоме для мене.

Potrebbe interessarti anche: