Drukarnia.BLOG

Бабай

Була вже майже північ. В темній кімнаті сидів хлопчик, років п’яти, і дивився на місяць. Він боявся спати і просто сидів на ліжку. Малому здавалося, що місяць говорить з ним і було не так страшно. Раптом щось зашаруділо під ліжком. «Знову Бабай хоче мене з’їсти», - подумало хлопча.

Відчинилися двері і в кімнату зайшла Мама, впустивши з собою слабкі промені світла.

- Миколко, ти чому ще не спиш? – спитала жінка.

- Мені страшно. Бабай знову мене лякає, - відповів хлопчик.

- Не бійся його. Лягай спати. Або, якщо хочеш, можеш поговорити з ним. Я впевнена, він не такий вже страшний, - сказала мама і поцілувала сина в чоло. Поправивши одіяло, вона залишила хлопчика самого. А він залишився лежати і дивитися на місяць.

Під ліжком знову зашаруділо. Миколка не на жарт перелякався. Цей Бабай вже давно жив у нього під ліжком і лякав малого. Дорослі спочатку не вірили хлопчику, вважаючи, що в нього просто занадто бурхлива уява, а потім змирилися з цим.

Миколка лежав і трусився від страху. Думав, як прогнати Бабая з-під ліжка. Та врешті-решт вирішив з ним поговорити. Може він не такий страшний?

Хлоп’я заглянуло під ліжко.

- Вилазь, хто б ти не був, - наказав він. Почулося тихе шарудіння і з-під ліжка вилізло «щось».

Це була невелика постать, в чорному каптурі і чорній накидці. Яскраво-зелені очі дивились здивовано і налякано. худорляві руки поправили одежину і постать сіла на край ліжка.

- Привіт, - боязко сказала істота.

- Ти вмієш говорити? І що ти робиш в мене під ліжком? – спитав хлопчик.

- Так, умію. Я просто ховався. Мені дуже самотньо. Всі мене бояться, а я боюся всіх. Вибач, що налякав. Я не хотів. Ти ж Миколка?

- Так. Не думав що ти теж мене боїшся. Звідки ти взявся?

- З країни Бабайколяндія. Я там народився і мене відправили у ваше місто, щоб я лякав маленьких дітей, Але я добрий і не хочу нікого лякати. У моїй країні живе багато такий, як я. І більшість з них добрі. Давай дружити?

- Давай. Я вже спати хочу. Ти посидиш зі мною поки я не засну? Я дуже боюсь темряви.

- Звичайно. А завтра поговоримо, познайомимось.

- Добре. Надобраніч, - сказав сонним голосом Миколка і заснув. А Бабай залишився біля ліжка хлопчика оберігати його сон.

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
Ольга Гончар

Ольга Гончар

@Ruda_z_Volyni

8Longread
204Viste
4Seguaci
Supporto
Su Drukarnia da allora 30 marzo 2025

Altro dall'autore

Potrebbe interessarti anche:

  • Дорожній нарис

    Зеленою "копійкою" їдемо уздовж полів невкритих снігом. Снігу цієї зими взагалі мало було. Та і самої зими теж. Мінуса прийшли не більше як тиждень тому. А до цього тепло було. Ще було ніяково, незрозуміло, час від часу п'яно і майже завжди кепсько.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Коротка Проза
  • Його втіха

    Куди приведуть нас емоції? Якщо дамо їм волю, якщо послідуємо течії. Це буде раєм чи буде це пеклом?

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Оповідання
  • “Бен і Тінь“ - частина 2

    В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Проза

Commenti (0)

Sostieni prima l'autore.
Scrivi un commento!

Potrebbe interessarti anche:

  • Дорожній нарис

    Зеленою "копійкою" їдемо уздовж полів невкритих снігом. Снігу цієї зими взагалі мало було. Та і самої зими теж. Мінуса прийшли не більше як тиждень тому. А до цього тепло було. Ще було ніяково, незрозуміло, час від часу п'яно і майже завжди кепсько.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Коротка Проза
  • Його втіха

    Куди приведуть нас емоції? Якщо дамо їм волю, якщо послідуємо течії. Це буде раєм чи буде це пеклом?

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Оповідання
  • “Бен і Тінь“ - частина 2

    В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Проза