Drukarnia.BLOG

***

про п(о/рий)няття комунікації. жовтень 2022

збираю почуття у слова, а слова– у фрази

це відчувається намистом, навмисне загубленим і розсипаним

тиск оточуючих стверджує, що ніколи не пізно вивчити щось нове

я вивчаю мовчання. як це–

хотіти кричати й нічого не говорити

як це– наповненою ненавистю, вести себе як камінь

як це– навмисно уникати розмови.

збирати почуття у слова. сука, як це?

коли ліміт вимовлених фраз вже досягнутий

коли обличчя ненавмисно посміхається

ховаючись за ширмою стенд-апу?

як говорити, коли зуби до болі в роті стиснуті?

коли мозок при спробі щось вимовити висне так, ніби це explorer?

коли медитація не допомагає попри всі твої старання

а тривога і жах наростають сталевим каркасом у тілі?

певно, я не вмію говорити.

адже кожного разу як я намагаюсь, щось всередині мене заважає

і призводить до нового конфлікту.

я знімаю каркас і збираю намисто.

бусини, як за планом, падають на підлогу.

я ломаюся.

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
естер невінчаний

естер невінчаний

@ester

strange (w/b)itch

17Longread
474Viste
4Seguaci
Su Drukarnia da allora 24 luglio 2023

Altro dall'autore

  • землі

    з присвятою великому вибуху

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Земля
  • червневі сльози

    з присвятою місту і болю зруйнування

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Бахмут

Potrebbe interessarti anche:

  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | цикл “ретроград”

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія

Commenti (0)

Sostieni prima l'autore.
Scrivi un commento!

Potrebbe interessarti anche:

  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | цикл “ретроград”

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Поезія