Drukarnia.BLOG

Я лечу

я лечу —


і неважливо
це політ у висоту
чи в прірву стрімкий зрив
моєму життю потрібна не правильність —
йому потрібен надрив


інтенсивність
пульс навиворіт
нерв що тремтить мов обрив

тому я йду

в десятки гострих капканів
в сотні пасток
в кімнати де тиша
важча за стіни
і пітьма закривається на замок

туди
де страх уже не живе
де навіть кошмари
ламаються об темне

і я не роблю з цього
ні культу ні драми
не ставлю красиві слова
над своїми шрамами
моє життя не моральне
не правильне
не педагогічне
воно живе
саркастичне
дико хаотичне

воно сміється в обличчя
коли світ валиться вниз
і танцює по лезу
наче це чийсь каприз

майже стихія —
без форми без меж
то штиль у грудях
то емоцій кортеж

і я не романтизую темряву
ні
і не суджу її теж
я просто не брешу
про місця
де була
і про те
що частина мене
досі живе
десь між прірв
між уламків
між темних пожеж

бо справжність —
це не світло й не морок суцільний
це здатність
не відводити очей
ні від неба
ні від прірви

Artikel tentang bisnis lokal dan orang-orang menarik:

Bagikan ide Anda dalam publikasi baru.
Kami menunggu bacaan panjang Anda!
Julia Roy

Julia Roy

@Julia_Roy

Така

40Bacaan panjang
1.2KTampilan
20Pengikut
Di Drukarnia sejak itu 9 Juni 2023

Lebih lanjut dari penulis

  • Вишиті люди

    Ми ніби нитками прошиті крізь дні,де пам’ять тримає вузли на спині.

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші
  • Сам момент

    Зв’язок і його особливість

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші

Anda mungkin juga tertarik pada:

  • Цвинтар, що постав між нами…

    Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші

Komentar (0)

Dukung penulisnya terlebih dahulu.
Tulis komentar!

Anda mungkin juga tertarik pada:

  • Цвинтар, що постав між нами…

    Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші