Drukarnia.BLOG

Лист

Вони сиділи поряд щоп'ятниці

На лавці парку імені Лесі Українки.

Спостерігали, як сигарети шукають п'яниці,

Намагаючись думки заглушити.

Вони не промовляли ні слова.

Вони не були знайомі.

Вони розуміли одна одну через погляд.

Вони не порушували звичай ніколи.

Сьогодні вона прийшла до парку одна.

Самотою сиділа, споглядаючи чорних птахів.

Опівночі не витримала й пішла,

Не розуміючи, чому чекала Її.

І так протягом тижня, згодом - й місяця.

Качки у ставку уже вивчили стукіт самотніх кроків вночі.

Вона залишила на лавці лист, перша можлива взаємодія.

"Ти як?" - Два слова. На які так і немає відповіді.

Artikel tentang bisnis lokal dan orang-orang menarik:

Bagikan ide Anda dalam publikasi baru.
Kami menunggu bacaan panjang Anda!
Віка

Віка

@sydorukVika

8Bacaan panjang
440Tampilan
6Pengikut
Di Drukarnia sejak itu 18 April 2023

Lebih lanjut dari penulis

Anda mungkin juga tertarik pada:

  • Все мина і це мине

    Тривожний вірш, хвилина вашого часу просуне мою роботу вперед та дасть мені стимул йти далі

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші
  • v.b | Реквієм | цикл “абразія“

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Topik bacaan panjang ini:

    Поезія
  • v.b | Моїй Березовій Рудці | цикл “Ґаттака”

    Осінь говорить мовчки — через світло, що гасне в листі, і голоси, які давно стихли вітром. Це вірш про те, що не зникає, навіть коли все зникає. Про дім, який знайти тільки в серці.

    Topik bacaan panjang ini:

    Поезія

Komentar (0)

Dukung penulisnya terlebih dahulu.
Tulis komentar!

Anda mungkin juga tertarik pada:

  • Все мина і це мине

    Тривожний вірш, хвилина вашого часу просуне мою роботу вперед та дасть мені стимул йти далі

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші
  • v.b | Реквієм | цикл “абразія“

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Topik bacaan panjang ini:

    Поезія
  • v.b | Моїй Березовій Рудці | цикл “Ґаттака”

    Осінь говорить мовчки — через світло, що гасне в листі, і голоси, які давно стихли вітром. Це вірш про те, що не зникає, навіть коли все зникає. Про дім, який знайти тільки в серці.

    Topik bacaan panjang ini:

    Поезія