Drukarnia.BLOG

3

У моєму маленькому містечку три будинки та один магазин. Містечко стоїть у зимовому полі, кільцем загнане великими деревами. Немає заводів, немає підприємств. Але мешканців завжди більше, ніж домівок. Кожної ночі три будинки запалюють темряву вугіллям маленьких віконечок. З однієї хати щовечора грає колискова, з іншої - відспів минулого. У третій живу я. В мене завжди тихо та моторошно.

Опівночі на містечко сходить серпанок, смердить залізом. Я закриваю кватирку ганчір'ям, а двері обкладаю ватою. Так у ночі дихати легше. У ніч людей на вулиці меншає, і куди вони йдуть — невідомо.

Останнім часом, закриваю хвіртку на три замки. Бо вночі стоїть хтось під вікном та дивиться на мене. А очі горять як пічки із залізом. І не каже нічого, а тільки в душу вдивляється та обережно стукає у скло.

Я більше не сплю, бо кожної ночі, десь глибоко у землі лунає гуркіт величезної машини. О третій ночі починається рокіт фабричного гудка та до ранку гуркіт вщухає.

Моє містечко — це механізм. Ключ до якого я обов'язково знайду!

...

Усі мешканці зникли і я блукаю один закинутими вулицями кладовища. Я знайшов. У центрі містечка є металевий люк із замком, який я довго та невпинно намагаюсь зламати. Люк тріщить та піддається нападу. З отвору лине холодне повітря, пахне сирістю.

...

Моє місто померло, але механізм під ним все ще працює. Я йду тісними коридорами вже декілька днів. Бетон переплетений з дротами та трубами веде мене глибше. Іноді коридори виходять у величезні зали, які оповиті металевими конструкціями з важелями та манометрами. Я один, я зовсім один. І тільки гуркіт веде мене у недра землі. Коридори холодні, у напівтемряві вважаються істоти, які теж блукають у пошуках джерела цього звуку. Я маріґан. Моє сердце резонує вібраціям машини. Я йду на поклик.

Змія дротів та труб на стелі шепоче мені: це фабрика, це сердце світу, воно чекає на тебе. Але тобі не треба йти туди. Усі йшли та заблукали. Не йди. Це смертна долина тіні.

Iсус Навин 6:20

І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто.

Підземна фабрика. Сердце світу. Скільки я блукаю? Я не хочу їсти та пити, у моєму серці мир. Я знайшов драбину, яка простягалась глибоко вниз. Вона щезала у темряві. Метал зіржавів, фарби немає. Я спускаюсь униз.

У вухах є лише рокіт. Глибока гортанна вібрація.

1-е до коринтян 1:27

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне

Я у темряві, яку розчиняє маленьке віконце у величезній пічці. Обіля віконця стоїть літній чоловік, тримає важіль. Він не може його відпустити, бо вогонь згасне, а з ним й сердце механізму. Рука чоловіка тремтить, вени налиті кров'ю. Його обличчя обпечене роками перебування поряд з горнилом. Він каже "Ти йди, я ще постою. А тебе вже зачекалися."

Повторення Закону 33:19

Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску.

Я у величному елінгу. Всюди циліндри з манометрами, залізні башти з кранами, дроти та труби, які знаходять свій кінець у центрі - машині, яка безперервно працює у темряві землі. Я вдома. Мене чекали. Це серце світу. Я встаю за пульт керування. Я чую три сигнали фабричного гудка.

Artikel tentang bisnis lokal dan orang-orang menarik:

Bagikan ide Anda dalam publikasi baru.
Kami menunggu bacaan panjang Anda!
Пес

Пес

@theblackdogrunsatnight

Письменник / Трохи artist

28Bacaan panjang
564Tampilan
18Pengikut
Di Drukarnia sejak itu 30 April 2024

Lebih lanjut dari penulis

Anda mungkin juga tertarik pada:

  • Таємниця меду

    Після багатьох років успішного бджільництва моя колись процвітаюча колонія бджіл раптово зникає. Я розкриваю таємничу змову, до якої причетний бджоляр-конкурент. Заглиблюючись у розслідування, я відкриваю для себе темний бік світу бджільництва, де на кону стоїть не лише мед.

    Topik bacaan panjang ini:

    Оповідання
  • Дожити до осені…

    Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші
  • Я всміхаюся

    Замальовка від імені Похмурого Женця, який, насправді, зовсім не похмурий, адже він так любить свою роботу. Смерть - несправедлива курва, як і життя, чи доля. А тим, хто не вірить у потойбіччя, не лишається навіть втішної ілюзії.

    Topik bacaan panjang ini:

    Коротке Оповідання

Komentar (0)

Dukung penulisnya terlebih dahulu.
Tulis komentar!

Anda mungkin juga tertarik pada:

  • Таємниця меду

    Після багатьох років успішного бджільництва моя колись процвітаюча колонія бджіл раптово зникає. Я розкриваю таємничу змову, до якої причетний бджоляр-конкурент. Заглиблюючись у розслідування, я відкриваю для себе темний бік світу бджільництва, де на кону стоїть не лише мед.

    Topik bacaan panjang ini:

    Оповідання
  • Дожити до осені…

    Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….

    Topik bacaan panjang ini:

    Вірші
  • Я всміхаюся

    Замальовка від імені Похмурого Женця, який, насправді, зовсім не похмурий, адже він так любить свою роботу. Смерть - несправедлива курва, як і життя, чи доля. А тим, хто не вірить у потойбіччя, не лишається навіть втішної ілюзії.

    Topik bacaan panjang ini:

    Коротке Оповідання