Drukarnia.BLOG

Вірш

Старі діти, що вчаться по новій програмі.

Й дорослі разом із тим,

Навпомацки, в темряві,

Що лишилась після потухлих світил.

Вони заклеюють рани пластиром

І безжально рубають ліси.

На сміттєзвалище кидають пластик

Й урожаю просять в садів.

Хочуть грошей і влади, і слави,

І нічого, при цім, не робить.

Нехай юні й ще не подрані,

Бережуть для нащадків дім.

Ми йдемо, а пил летить слідом

Й огортає нас в сірі хмарки.

Дим і смог, чад і кіптява -

Те, чим думають зараз усі...

Articles sur les entreprises locales et les personnes intéressantes :

Partagez vos idées dans une nouvelle publication.
Nous attendons votre longue lecture !
Ася

Ася

@asia.write

9Lectures longues
116Vues
1Abonnés
Sur Drukarnia depuis 24 mars 2025

Plus de l'auteur

Vous pourriez également être intéressé par :

  • Ніжність

    Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім

    Sujets de ce longread :

    Вірші

Commentaires (0)

Soutenez d’abord l’auteur.
Écrivez un commentaire !

Vous pourriez également être intéressé par :

  • Ніжність

    Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім

    Sujets de ce longread :

    Вірші