Drukarnia.BLOG

Тихе море

Я думала, що вже все добре,

Коли дивилася на тихе море,

Що синьою і теплою водою,

Грало моєю душею-струною.

.

Та налетіли страшні хмари,

Чорні немов злосні чари.

Вони несли свої жорсткі закони,

Й зривали з квітів пишнії бутони.

.

Вони казали мені пам'ятати,

Про незмогу мою розквітати.

Хотіли щоб я боялась тепла й турботи

І миттю забула про вільні широти.

.

Та хвилі високі, неначе дракони,

Розвіяли хмари й мої перепони.

Забилося серце у грудях моїх,

Згадала душа надію і сміх.

Articles sur les entreprises locales et les personnes intéressantes :

Partagez vos idées dans une nouvelle publication.
Nous attendons votre longue lecture !
Летиція Сільва

Летиція Сільва

@leatitia.silva

намагаюся вести блог)

3Lectures longues
35Vues
Sur Drukarnia depuis 4 mars

Plus de l'auteur

  • ***

    В пам'ять дивовижній людині, яка, на превеликий жаль, уже ніколи не зможе прочитати цей вірш💔

    Sujets de ce longread :

    Вірші

Vous pourriez également être intéressé par :

  • Женщина з білим, як сніг, волоссям

    Якщо хтось справді не зрозуміє іронії й паралелей та почне звинувачувати мене в крадіжці чи копіюванні самі-мали-б-зрозуміти-кого, я просто випаду з цього світу. «Поступися, мужчино, місцем» - дуже самовпевнена й кричуща заява, але ж інакше не вмію

    Sujets de ce longread :

    Вірші
  • Ніжність

    Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім

    Sujets de ce longread :

    Вірші

Commentaires (0)

Soutenez d’abord l’auteur.
Écrivez un commentaire !

Vous pourriez également être intéressé par :

  • Женщина з білим, як сніг, волоссям

    Якщо хтось справді не зрозуміє іронії й паралелей та почне звинувачувати мене в крадіжці чи копіюванні самі-мали-б-зрозуміти-кого, я просто випаду з цього світу. «Поступися, мужчино, місцем» - дуже самовпевнена й кричуща заява, але ж інакше не вмію

    Sujets de ce longread :

    Вірші
  • Ніжність

    Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім

    Sujets de ce longread :

    Вірші