він приходить о першій ночі. сідає у крісло напроти моєї постілі.
довго мовчки курить. дим падає на підлогу — важкий і вологий.
я не можу вдавати, ніби не помічаю пізнього гостя.
він каже: ти навіть не уявляєш, як мене заїбали —
дороги, дороги, дороги.
каже: хтось-там казав, що з кімнати не варто виходити.
я не слухав і якось вийшов, прикинь, на свою біду.
от і досі блукаю — гайвеї, провулки, сходи,
від кімнати сусідньої і до самого сходу,
все кудись, розумієш, іду, іду, блядь, іду.
я б такий, шо давно б спинився, пустив коріння
десь під Києвом, може, під Львовом чи, там, під Харковом.
я втомився, чуєш, від тьмяного мерехтіння
зміни кадрів. заїбався легені вихаркувать,
марафонець хєров. була б хоч яка б місія...
— він зітхає і знов закурює. я сідаю на ліжку і обіймаю коліна.
за вікном лезом зблискує юний серпанок місяця.
він виштовхує дим з легень.
каже: я і тебе покину
ще до ранку. але, — смішно, — навіть не уявляю навіщо
мені йти, коли ти мене не виганяєш. от як це назвати?
я не знаю, що йому відповісти. він сидить і слухає тишу
у прокуреній барокамері захаращеної кімнати.
мовчки запрошую: плескаю по простирадлу поряд з собою.
він підводиться і втомлено падає поруч. головою хилиться на плече.
наш акваріум невиразного смутку повниться рідиною.
його скроня пече.
ти чого не питаєш? — а що я маю його спитати,
щоб словами він виштовхав з горла задуху й вдихнути зміг?
от хіба банальне "нащо ти вийшов з кімнати",
але ж це питання ховає безліч остогидлих йому доріг.
так до самого ранку: ми поруч, ні пари, ні звуку.
наче слово — це злочин. наче нам позашивали роти.
він тремтить. я сильніше стискаю його руку,
дотик засвідчує: скоро він мусить йти.
каже: слухай, а стільки ще варто було б сказати!
уявляєш, нічого не встигли, а вже світанок, хай він горить вогнем.
ти пробач, що прийшов, що не дав заснути... лягай спати.
прокидайся опівдні. та тільки не згадуй мене. не клич мене.
у порожній кімнаті дзвінко. перші промені тіні плутають.
перші ластівки крилами сутінки в'ють попід стріхою.
постіль пахне гірким "спасибі, що вмієш слухати".
він приде десь о першій.
я всю ніч буду слухати, як він дихає.
