Drukarnia.BLOG

Рай

Якось було дуже тепло, день такий приємний,

Небо чисте як водиця, набиралося терпіння,

Сонце гарне освітило - цей чарівний небокрай,

Все тоді так було біло, наче увійшов у рай.

Кришталева вода поволі текла,

У струмках небокрайніх, сніг розтопила своїм старанням,

Повітря вспашилось квітковим настоєм,

Мене одурманив цей запах світанку, так і не давши його обійняти.

В дурмані своєму я себе втратив,

Загубився в думках потаємних, кривавих,

Вони чорні і темні як сама ніч,

Тут я й покинув - свій живий клич,

Я буду поволі вмирати, гниючи як ходячі мерці,

Мякий як хмаринки, черствий як каміння,

Втомився від болю та шепіту лиць,

Що лицемріно говорять - забудь.

Хто ж зрозуміє того ідіота,

Що в рай зміг попасти як тая босота,

Що випив води з джерела святого,

Хто ж зрозуміє цього ідіота.

А я не забуду, бо дурість моя,

Памятає — ті ніжні почуття,

Що плекали мене в цьому сірому світі,

Що відростили, колись мої крила.

Але троянда вколола шипом,

Яд впустила вона в мою кров,

Відняла мою сердце і душу,

І відпустила - блукати по суші...

Articles sur les entreprises locales et les personnes intéressantes :

Partagez vos idées dans une nouvelle publication.
Nous attendons votre longue lecture !
Саурс

Саурс

@saurs

32Lectures longues
1.5KVues
19Abonnés
Soutien
Sur Drukarnia depuis 15 avril 2023

Plus de l'auteur

Vous pourriez également être intéressé par :

Commentaires (0)

Soutenez d’abord l’auteur.
Écrivez un commentaire !

Vous pourriez également être intéressé par :