Drukarnia.BLOG

№7

Попередження!!
- цей текст містить жорстокі моменти

"Сьогодні на роботі була вечірка в честь кінця сезону. Всі мої колеги вдягнулися в поважний "ідеальний" білий колір, тим часом поки я вляглась в червону сукню. Це було.. дуже. Я так виділялася, що навіть стоячи в кутку я все ще чула чутки про себе.
– Чув вона стала свідком вбивства
– Так? Це жахливо.. мені її так шкода. Це ж треба таке пережити.
- шепотілися люди.
Було неприємно від цього білого кольору. Його навколо мене настільки багато, ніби я в березовому лісі, хоча і ті не такі ідеально фальшиві як ці, і його просто вже стільки, стільки… що я вже починаю його ненавидіти.
Цей колір завжди означав фальшивість людей. Він завжди був знаком чогось відверто гідливого, егоїстичного навіть.
Смішно з того факту, що я зрештою переїхала в сніжну частину світу. Тут завжди у цю пору стільки снігу, що все сяє. Сяє, що аж засліплює.
Зрештою не витримавши я втікла до туалету. Я була такою блідою, і лише мої червоні райдужки виділялися з поміж усього цього. Мене нудить від білого. Я почала відчувати як дещо наростає паніка. В мене почало паморочитися в голові і я полізла в свою сумку по ліки. В процесі я випадково порізалась об край блістеру і крапля крові потрапила на білу кераміку рукомийника. Я побачивши це стала завмерши. Мене зачарувало те, як білий змінився яскраво червоним кольором. Я порізала пальця ще дужче та почала обмазувати всю поверхню червоним кольором. Мені було приємно від зміни його кольору..
Я дістала щось типу невеликого ножа, що носила для власного захисту і стала ним різати собі руки. По моїй білій шкірі потекла холодна червона суміш, що фарбувала мою долоню в яскравий майже рожевий колір. Я стала розмазувати це все по руці відчуваючи задоволення і спокій, і в той момент зайшла інша жінка. Вона дістала з своєї кремової сумочки помаду та побачивши мене застигла. Вона почала на мене кричати але я в паніці вдарила її ножем через що її біле вбрання стало фарбуватись в червоний. Я дивилась на цю картину, я бачила її вже не раз. Тож я холодно підійшла до жінки і обійнявши її та вибачившись я розмазала її вишневу помаду по всьому лиці, та забрала з рук ту помадку. І ставши навпроти дзеркала я нанесла її собі на губи. Та поправила своє біле волосся яке встигла забруднити кров'ю. І вийшла в люди дозволивши, показавши усім очевидне, те що вони всі вперто заперечували.
Побачити справжній, ідеальний колір життя."

Articles sur les entreprises locales et les personnes intéressantes :

Partagez vos idées dans une nouvelle publication.
Nous attendons votre longue lecture !
Mori

Mori

@Mori_0

міні художник, міні письменник

12Lectures longues
416Vues
1Abonnés
Sur Drukarnia depuis 11 mars 2025

Plus de l'auteur

  • №12

    Попередження!! -цей текст містить жорстокі моменти ти використання біблійних образів.

    Sujets de ce longread :

    Письменництво
  • №11

    "Коли настане весна? Коли це буде? Бо ж живу я в темряві та хаосі зимового часу. Календар мені каже:"вже 9 березня", люди кажуть: "не бреши", а я лежу під сотнею ковдр бо мерзно мені, ніби я мертвий вже сторік...

    Sujets de ce longread :

    Письменництво
  • Птах?

    Птах. Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами. Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам. Та зрештою, що таке воля?..

    Sujets de ce longread :

    Письменництво

Vous pourriez également être intéressé par :

  • Юлія Карпа: «Головне — дати змогу своїм героям бути живими людьми»

    Як створювати щемких персонажів? Чи обов’язково мати власний досвід, аби писати про щось? Про це, а також про плани та важливі рішення на письменницькому шляху поговорили з Юлією Карпою, письменницею, також відомою багатьом із вас під псевдонімом Yu Koi.

    Sujets de ce longread :

    Інтерв'ю
  • Фландеризація: Карикатура Особистості в Житті

    Уявіть собі літню людину, яка все життя була веселою та оптимістичною. У старості вона здається майже карикатурою самої себе – її жарти ще більш прості, сміх голосніший, а погляди майже незмінні. Це може здатися перебільшенням, але чи не нагадує це фландеризацію?

    Sujets de ce longread :

    Психологія
  • Ліхтарі

    Чи справді життя належить тільки нам, чи, може, це жарти таємничих сил, котрих ми навіть не помічаємо? Відповідь на запитання лежить у нас десь глибоко в свідомості, треба лишень знайти її та не зійти з розуму.

    Sujets de ce longread :

    Оповідання

Commentaires (0)

Soutenez d’abord l’auteur.
Écrivez un commentaire !

Vous pourriez également être intéressé par :

  • Юлія Карпа: «Головне — дати змогу своїм героям бути живими людьми»

    Як створювати щемких персонажів? Чи обов’язково мати власний досвід, аби писати про щось? Про це, а також про плани та важливі рішення на письменницькому шляху поговорили з Юлією Карпою, письменницею, також відомою багатьом із вас під псевдонімом Yu Koi.

    Sujets de ce longread :

    Інтерв'ю
  • Фландеризація: Карикатура Особистості в Житті

    Уявіть собі літню людину, яка все життя була веселою та оптимістичною. У старості вона здається майже карикатурою самої себе – її жарти ще більш прості, сміх голосніший, а погляди майже незмінні. Це може здатися перебільшенням, але чи не нагадує це фландеризацію?

    Sujets de ce longread :

    Психологія
  • Ліхтарі

    Чи справді життя належить тільки нам, чи, може, це жарти таємничих сил, котрих ми навіть не помічаємо? Відповідь на запитання лежить у нас десь глибоко в свідомості, треба лишень знайти її та не зійти з розуму.

    Sujets de ce longread :

    Оповідання