Попередження!!
- даний текст містить важкі моменти
"Я завжди жив у лікарні. З самого малку. Ніколи не бачив інших дітей поза меж своєї палати чи майданчику, що на цій території. Але, зрештою, я все одно ніколи не спілкувався з людьми. Я весь час лежав в тут через свою невідому хворобу. Це не був рак чи щось типу цього. В мене на шкірі просто були дивні нарости, що виглядали як квіти. Хвороба вишні - так я її назвав, через те що пелюстки і форма цих квітів виглядали як цвітіння вишні. Загалом вони мені не шкодили, якщо зірвати їх звісно було боляче але загалом в моєму... побуті, воно ніяк, майже, не відчувалося.
Якось одного ранку я прокинувся вже звичній для мене палаті. Мене зустріла медсестра і допомогла вдягтися та поснідати. Проте я помітив дивну річ, коли я спитав за моїх батьків вона якось дивно зробила надто довгу паузу, але, зрештою, сказала, що все добре. Я знав, що ні. Я надто довго знаю їх всіх, і знаю коли вони брешуть, але я не став перепитувати. Зрештою, я пішов на свої звичні процедури, які зазвичай тривають десь з годин три, з 6 до 8.
- Пане
- Так, дитинко?
- А чи.. чи не знаєте ви де мої батьки? - я подивився на старого дідуся, що ледь не з самого дитинства пробує вилікувати мене від моєї хвороби. Я пам'ятаю його ще достатньо молодим, з чорним густим волоссям, що було зав'язане в куций хвостик. Зараз ж в нього все більше сивих волосин, та все більш втомлений вигляд. Сумно бачити його зміни на очах. Я був певен, що це через мене та мою хворобу.. хто знає може він би виглядав краще зараз якби я не був... Та на цих словах в своїй голові я затнувся, і поглянув на нього. Занадто довга пауза. Коли я побачив його очі я побачив щось дивне, смуток? Злість? Образу? Відчай?.. Не знаю.
- Твої батьки.. - спробував він почати але досить швидко перестав знову занурившись в свої думки продовжуючи свою роботу.
- Де вони?
- Їх сьогодні не буде. - це прозвучало надто сухо, що я відчув як і він сахнувся від свого тону. - Вибач, вибач, дитинко, вони не зможуть приїхати.
- Чому-у??
- Вони дуже зайняті сьогодні.
Я не знав що сказати. Я опустив свій погляд вниз. Це було трохи дивно. Я хотів лише зрозуміти - Скажіть.. вони... Вони померли?
- Що? Ні-ні вони живі і здорові.
- Тоді чому? Що сталося?
- Вони м-м-м.. - але він знову мовчав. - Ох! Дивись я вже і встиг закінчити твої процедури
Й справді, за нашу розмову, яка здавалось була лише кілька хвилин, він встиг зробити все по щоденному списку і тепер я мав йти трохи відпочивати, а потім на прогулянку.
- То ви не скажете..? - дещо вже розчаровано сказав я.
- Пізніше ти зможеш все самостійно зрозуміти, дитинко. - і це все що він зміг сказати.
Зрештою, мені просто довелося піти.
За деякий час я зміг залишитися одним. Я вийшов до коридору та підійшов до кімнати медсестер. Я знав графік кожної, як свої п'ять пальців, тож я міг вільно зайти до їхньої кімнати. Зайшовши туди я став шукати. Я знав де-що лежить, і нарешті за деякий час я наштовхнувся на те що шукав. Серед інших паперів лежав документ з моїм іменем і я став читати.
,,Відмова від опікунства..."
Я стояв не зумівши зрозуміти, осягнути усього прочитаного зараз. Я відчув як піднімається паніка, і дивне відчуття, дивне бажання..
Але в той момент зайшла одна з медсестер, і я побачив як вона злякалась коли побачила мене а особливо документ в моїх руках.
- Чому? - ледве зміг вичавити з себе.
- Розумієш.. сонечко, так буває... Твої батьки, вони.. - дещо в паніці намагалась втішити сестра, але я її вже не слухав. Я просто склав усі документи по місцям як і було до того як я тут рився та мовчки пішов у свою палату, поки сестра все ще намагалась щось сказати.
Я розумів що якщо мої батьки відмовились від мене то це виходить що я скоро з'їду з лікарні, лікарні де я був роками. Я не хотів, ні, я не міг існувати в соціумі. Я не міг їхати в інтернат, я не хочу туди! Я фрік, я жахлива людина і мені не варто з'являтися на людях, я не хочу нікого лякати своїм виглядом...
Так пройшов цілий день, я гуляв, я їв, зробив свої процедури та пішов сам вчитися і читати книжку.
І от дочитавши її мені прийшла єдина ідея як можна вийти з цього. Вийти з цього стану.
І ось уночі я сів на своє ліжко і доторкнувся до своїх квітів. Коли в мене був чудовий настрій від них навіть йшов приємний запах, але зараз я відчував які вони сухі. І, я безжально почав виривати їх, одне за одним. Одразу що я відчув це неймовірний біль, жахливий пекучий біль і холодну кров що текла по тілу і змушувала мою сорочку прилипати до тіла.
Я не бачив сенсу продовжувати своє життя далі.
Я знаю що я не міг би вічно жити в лікарні, фізично не зміг би..
Я боявся людей, я бачив те на що вони здатні і я не хотів виходить за межі лікарні.
Через деякий час я почав дещо втрачати свідомість, аж поки повністю не поринув у сон. Я нарешті відчув повний спокій"
Articles sur les entreprises locales et les personnes intéressantes :
Німецька якість без компромісів: чому Hörmann обирають мільйони європейців
Hörmann — це понад 90 років досвіду, тисячі фахівців та десятки заводів по всьому світу. За весь час роботи компанія виготовила та поставила клієнтам понад 20 мільйонів воріт та дверей по всьому світу. Сьогодні розкриваємо головні секрети успіху німецького виробника Hörmann.
Sujets de ce longread :
ДверіЯк презентувати свій проєкт англійською мовою
Як презентувати свій проєкт англійською мовою? Дізнайтеся, як побудувати сильну презентацію, які фрази використовувати та як впевнено представити ідею англійською
Sujets de ce longread :
Курси З АнглійськоїБронеплівка для вікон: коли вона доречна та як обрати рішення
Як бронеплівка утримує уламки, де її встановлюють та чому перед монтажем важливо оцінити стан і конструкцію скління.
Sujets de ce longread :
Бронеплівка На ВікнаШлейф сучасного смартфону та його призначення
Шлейф - це тонка пластикова стрічка з ледь видимими доріжками і саме вона зʼєднує важливі компоненти мобільного, без яких він не запрацює. Власники пристроїв Xiaomi, які стикаються з потребою заміни цієї деталі, можуть підібрати відповідний варіант на сайті AKS.UA
Sujets de ce longread :
Шлейф Для МобільногоЧому суші вже багато років залишаються фаворитом серед киян
Суші одна зі страв яка вже протягом багатьох років залишається фаворитом серед жителів Києва. Читайте які переваги страви зробили суші найулюбленішою стравою киян.
Sujets de ce longread :
Суші
Nous attendons votre longue lecture !
Plus de l'auteur
№12
Попередження!! -цей текст містить жорстокі моменти ти використання біблійних образів.
Sujets de ce longread :
Письменництво№11
"Коли настане весна? Коли це буде? Бо ж живу я в темряві та хаосі зимового часу. Календар мені каже:"вже 9 березня", люди кажуть: "не бреши", а я лежу під сотнею ковдр бо мерзно мені, ніби я мертвий вже сторік...
Sujets de ce longread :
ПисьменництвоПтах?
Птах. Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами. Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам. Та зрештою, що таке воля?..
Sujets de ce longread :
Письменництво
Vous pourriez également être intéressé par :
«Листівка щастя для друга»: конкурс дитячих малюнків з подарунками та голосуванням
Культурний портал Експеримент разом з видавництвом «АССА» оголошують конкурс дитячих малюнків «Листівка щастя для друга».
Sujets de ce longread :
КонкурсЗ душею народу: Як Марія Приймаченко стала обличчям України на полотні
Приснилося мені, неначе я на небі і так там гарно, яскраво, весело. Дивлюсь – стоїть стіл, а на ньому ватман і краски. І голос мені говорить: «Малюй». А я питаю: «А вихідні у вас є?» – мені кажуть: «Нема»
Sujets de ce longread :
КультураІлля Лоскучерявий: курсова про вбивства з рочленнуванням чи перший крок до створення фантастично трукрайм трилеру?
Інтерв'ю з українським автором Іллею Лоскучерявим, яке допоможе краще зрозуміти його доробок та майбутні плани.
Sujets de ce longread :
Книги