Drukarnia.BLOG

№3

Попередження!!
- текст може містити жорстокі моменти


"-Після смерті людства через їх ж помилки залишилися особливі меншини. Істоти, що здалеку нагадували людей. Багато хто з них втратив свої людські риси, та стали повністю монстрами. Стали тим чим вони були насправді. Та деякі, все ще залишалися собою, намагаючись не втрачати людяності, яку суспільство вже давно загубило. І ці люди це ми. - ми встали і гордо приклали свого кулака до грудей показуючи як, наскільки ми задоволені тим що досі живі.
Чоловік що сидів навпроти нас дивився з неабияким подивом, та навіть певним незадоволенням. - Ти також не святий.
- В сенсі? - ми прибрали свою руку і глянули на нього. Чоловік залишився незворушним.
- Ти не святий. Ми всі давно не люди, ти тільки поглянь на себе. - він протягнув лезо ножа, та ми різко його відкинули.
- НЕ РОБИ ТАК. - Ми відчули, як можна було побачити наш звіриний оскал в очах на цих словах і різко зупинились.
- От бачиш. - його це ніби геть не збентежило чи здивувало.
Ми стали перед ним і зазирнули в його очі, в його мертві очі які були занадто знайомі. На наш погляд він лише відвернувся в бік та почувся легкий сміх.
- Тільки-но згадай, згадай про те що ти зробив з своїми батьками. Дитино, ти навіть гірше за багатьох тих монстрів - він глянув нам в очі так само. Ми відчували наростання огиди з агресією. Ми відчували, як вже тягнулись до свого ножа.
- Тільки-но подумати, пан поліцейський корупціонер дорікає мені за людяність?
Його сміх одразу змінився таким самим оскалом в очах.
- Не переходь межі, дитино.
Ми дістали свого ножа і приставили його перед очима чоловіка. Він дивився на мене, і..
Вистріл.
Чоловік підійшов до нас та присів на коліна щоб бути на рівні з нами:
- Ох, дитино, я не хотів щоб до цього доходило. Не хотів щоб так було, та ти сам цього захтів. Людство ніколи не було людяним, в нашому суспільстві усі з самого народження плоду егоїстичні суки. І ми ніколи не були винятком. Ми такі самі монстри. Ми і є рушійною силою смерті. Ми і є смерть яку так багато хто боїться - він востаннє подивився нам в наші палаючі очі, та з деякою байдужістю і болем одночасно він поклав іграшку біля нвс, і повільно пішов. А потім почалась темінь, і ми нарешті зрозуміли його слова. Але було вже пізно."

Articles sur les entreprises locales et les personnes intéressantes :

Partagez vos idées dans une nouvelle publication.
Nous attendons votre longue lecture !
Mori

Mori

@Mori_0

міні художник, міні письменник

12Lectures longues
430Vues
1Abonnés
Sur Drukarnia depuis 11 mars 2025

Plus de l'auteur

  • №12

    Попередження!! -цей текст містить жорстокі моменти ти використання біблійних образів.

    Sujets de ce longread :

    Письменництво
  • №11

    "Коли настане весна? Коли це буде? Бо ж живу я в темряві та хаосі зимового часу. Календар мені каже:"вже 9 березня", люди кажуть: "не бреши", а я лежу під сотнею ковдр бо мерзно мені, ніби я мертвий вже сторік...

    Sujets de ce longread :

    Письменництво
  • Птах?

    Птах. Вони літають над лісами й містами, над річками, морями, океанами. Вони - облича волі, волі будь-чого нині живого. Того що живе, існує власним плином, продовжує керуватися власним принципам і законам. Та зрештою, що таке воля?..

    Sujets de ce longread :

    Письменництво

Vous pourriez également être intéressé par :

  • На які ж елементи діляться історії?

    Написати оповідання – це величезне завдання. Якщо просто покласти ручку на папір, це не допоможе, особливо якщо ви хочете писати професійно. Потрібне планування.

    Sujets de ce longread :

    Письменництво
  • Ціна мрійливості

    Я заплющила очі й уявила, що сиджу на пляжі. Я навіть чула крики чайок і відчувала пісок під пальцями. Я розплющила очі - і я була там! Незабаром я зрозуміла, що можу стрибнути в будь-яке місце, яке тільки уявляю, але за все в житті доводиться платити.

    Sujets de ce longread :

    Оповідання

Commentaires (0)

Soutenez d’abord l’auteur.
Écrivez un commentaire !

Vous pourriez également être intéressé par :

  • На які ж елементи діляться історії?

    Написати оповідання – це величезне завдання. Якщо просто покласти ручку на папір, це не допоможе, особливо якщо ви хочете писати професійно. Потрібне планування.

    Sujets de ce longread :

    Письменництво
  • Ціна мрійливості

    Я заплющила очі й уявила, що сиджу на пляжі. Я навіть чула крики чайок і відчувала пісок під пальцями. Я розплющила очі - і я була там! Незабаром я зрозуміла, що можу стрибнути в будь-яке місце, яке тільки уявляю, але за все в житті доводиться платити.

    Sujets de ce longread :

    Оповідання