Спекотно стає,
Моє тіло палає.
Груди всі рве,
А серце тікає.
Мене носить повсюди,
Літаю мов птах.
Запитають, як звати?
Відповідаю, що так.
Моє тіло палає,
Думки тікають,
Я не знаю, що говорити,
Бо навколо нікого нема.
***
Це прекрасно, коли музика грає,
Прекрасно, коли емоції одні,
Я сумую за тобою,
Моя крихітка, жди...
Слів взагалі немає,
Мою душу відриває,
Кидає об стіну та на підлогу,
Розмаже потіки крові.
Я страждаю,
А може ні..., я гину.
У моїх жилах вже немає,
Немає правди, а кінець.
Я вмираю. Стаю ніким,
Мене трусить та гойдає,
Моє тіло переповнюють вони,
Гидотні, мерзенні, злі...
А що сказати, коли слів немає?
Лиш: угу, ага.
Це нас завжди вбиває,
Бо слова - сміття.
***
Я кожен день закохуюся знов,
Я кожен день читаю вірші.
Твоє обличчя, мов янгольське крило,
Що на землю спустився.
Я бачу в снах та на яву,
Я відчуваю крізь кілометри.
Закохуюсь все знов і знов,
Не бачачи я метрів.
Говорю про почуття,
Говорю про нас,
А в голові слова минають,
Мов солодкий джаз.
Я все говорю та говорю,
Ти слухаєш мене.
Мені прекрасно і в снах, і на яву,
Знай, я тебе люблю!
