Не маю уявлення, як люди можуть споживати продукти з наповнювачами. Як можна купувати біле морозиво з будь-яким джемом чи згущеним молоком? Складати у корзину шоколад з курагою, чорний чай зі шматочками персика, творожну продукцію з вишнями чи бананами. Це потворне збочення - кинути чорнослив у паску, змастити її бізе та посипати зернятками глазурі. Звичайний чорний хліб з волоськими горіхами – брудний несмак.
Я мовчав, коли пепсі лімітовано випустили колу з вишнею. Я мовчав, коли на полицях з’являлись тубуси прінглс зі смаками жовтої папріки, зелені та сметани, піци чи bbq… я молився, щоб там не побачити ананасів. А коли ягоди не змогли додати в моцарелу, то комусь здалось гарною ідеєю подавати сирні палички з полуничним варенням.
З нами явно щось не так. Щось не так з бажанням псувати довершеність форми чи ідеї насильницьким додаванням у неї довершеної форми чи ідеї. Я розумію, ці експерименти іноді дарують щось симпатичне, але завжди є межа, яку обов’язково перетнуть.
Останнім часом надто прискіпливо спостерігаю за людьми, аби відслідкувати первісну простоту, яка надмірно зафарширована. Маніакальне бажання доторкнутись до цноти їх натур лякає:
чистий провінційний стержень, який не змогла перемолоти урбаністична машина, розчаровано покидає парфумерну, тому що ніздрі не спіймали жодного аромату кропив, кульбаб, буркуну. Чи дівчинка, що відвідує театральні курси, на яких тупо вчиться кричати, тому що крики з її нутра припинила чути навіть вона.
І це кілька пилинок на полицях знелюднених багатоповерхівок. Гуляючи вулицями зустрічаю таких людей сотнями. З такими людьми покидаємо магазинчики не витративши ні копійки, тому що всю тканину зіпсували, принтами, вишивкою, наклейками, порізами. А взуття, взуття ви самі бачите.
Втім, обдумуючи цю хрінь в Шаломі, до мене підсіла дівчинка і після короткої розмови дозволила обрати їй випивку. Цей односолодовий скотч стане скальпелем, який виріже її їбучу родзинку, яка так датує око.
