Drukarnia.BLOG

Під шкірою часу

Я дозволяю собі пам’ятати,
я дозволяю часом собі туди поринати,
де був перший погляд з-під ледь-ледь розплющених повік,
де була названа частина мене, що буде зі мною навік.

Так ти залишив свою версію мене для себе,
ніби хотів бачити ще щось, коли піднімав погляд у небо,
ніби хотів сховати мене у кишеню
і прикладати до рани, як листок подорожника чи женьшеню.

Я повік на твоїй орбіті,
навіть коли ніч,
навіть коли зима,
навіть тоді, коли не світить жодна зоря.

Ти десь в підшкірному шарі світу,
біжиш, ніби в організму немає ліміту.

Знай, як не стане сил,
знай, як не стане подиху,
знай, як не стане пороху,
знай, як втратиш останній посил.

Я тут,
у твоїй кишені,
у вигляді подорожника чи листка женьшеню.

Я тут,
на твоїй орбіті,
освітлю тобі шлях сонцем в зеніті.

Artículos sobre negocios locales y gente interesante:

Comparte tus ideas en una nueva publicación.
¡Estamos esperando tu lectura larga!
Julia Roy

Julia Roy

@Julia_Roy

Така

40lecturas largas
1.2KVistas
20Seguidores
En Drukarnia desde 9 de junio 2023

Más del autor

  • Вишиті люди

    Ми ніби нитками прошиті крізь дні,де пам’ять тримає вузли на спині.

    Temas de esta lectura larga:

    Вірші
  • Я лечу

    бо справжність — це не світло й не морок суцільний це здатність не відводити очей ні від неба ні від прірви

    Temas de esta lectura larga:

    Вірші

También te puede interesar:

Comentarios (1)

Красиво. Гарне порівняння “ під шкірою часу”❤️

También te puede interesar: