Після Різдва повернулась зима. Звучатиме, немов фантастика, та коли погодні умови, притаманні місяцям, що передують першогрудню, сухо і жорстко відвойовують свій плацдарм на початку нового року і тиждень утримують позиції, тоді вже втрачаєш віру в адекватність всього, що є довкола. Тим паче, грудень з перших днів тішив снігами, заметілями, легким морозцем, якого, мов свіжого повітря при сухій погоді міста, бракувало. Контрасти змін на зламі місяців бували дуже разючими, завдяки чому палітра емоцій буяла і жевріла незгірш китайського реактора, в якому нещодавно запалало до температури п’ятьох сонць – щонайменше так писалось на перших новинних сторінках та шпальтах, і тут не знати, чи вірити подібному, враховуючи, наскільки швидко неправда і брехня поширюються світом порівняно із достовірними фактами.
При звичних перепадах станів приємним видавався факт того, що після Різдва до міста повернулась зима. Відчуття розкутості та спокою охоплювало, тільки-но вийти з хати і простувати, куди лиш подивишся. То мороз хапав ще «зеленим», від чого дрижаки по тілу лазили, то сніг неквапливими помахами зубців долинав на лице та одежу, то часте «рип-рип» ногами творило мелодію підходящої пори.
Любив я таку зиму змалку. І не припинив, хай я вже є великим хлопчиком.
В подібні пори року особливо теплими бувають перші зустрічі. Люди, котрих або не бачив кілька місяців, а то й років, або які однією лиш присутністю творять магію всередині і змушують забути про існування соцмереж та дистанційного спілкування, ніколи не припиняли бути трендовими – їх натомість стало меншати, принаймні у моїх географічних координатах. Розмови про все і про ніщо затягували і ставали ледь чи не сенсом здибанки, хоч тема, здавалося, була геть інакшою і подекуди більш серйозною. Та коли відстані надовго віднімають поняття зустрічей тет-а-тет, чи годен стриматися?
Внутрішній інтер’єр закладу, в якому засів я з Мар’яном, був схожим на стару їдальню престижної державної установи чи навчального закладу. Асортимент немов нагадував: «Ось, бери, накладай собі, відчуй себе молодшим і спраглішим». Оздоблення було в дусі міста, де наша зустріч відбувалася, і цілком відповідало і манері спілкування, і, здавалося, манері сидіння – акуратно, прямо, споглядаючи один одному в очі, злегка відволікаючись на оточення в залі, аби не втратити якихось другорядних деталей, що потім могли би знадобитись за першої-ліпшої нагоди. Хоча по одягу й не скажеш, що зустрілись люди, дотичні до активної мистецької інтелігенції – штани від спортивного костюму, светр, більший на розмір-два і чорні черевики на мені; теж великуватий светр, джинси й кросівки на Мар’янові. Але на те вона й мистецька, що не тільки нагальними речима піклується – жарти, каламбури та анекдотичні історії часто проскакували в розмові, котрій з плином вечора не було кінця – телефони ми відклали обабіч і протягом кількох годин могли раз, якщо не заледве двічі, поглянути на екран і подивитись на час, аби не втратити відчуття теперішнього і термінового.
Поїдаючи замовлений раніше грибний суп, ми сиділи навпроти один одного, не приховуючи радості від зустрічі.
- Мій товариш мав якось десять копійок, - став розповідати Мар’ян, - таких трохи бракованих, з неправильною чеканкою. Герб був перевернутим чи втиснутим, не згадаю. Вирішив їх продати – колекціонери на подібні монети полюють день і ніч.
Зі свого легкого досвіду аналізу копійок, що починають виходити із вжитку, розумів, наскільки навіть легкий брак в чеканці монет може потім стати Клондайком для людини, котрій пощастило на них натрапити. У самого досі валяються дві монети – 1 копійка та 1 гривня, золота, ще без Володимира на «орлі», та з ними не дуже й спішу розлучатись. З плином часу подібні копійки ставатимуть рідшими, а тому й дорожчими, того витримка іноді стає набагато ціннішою валютою.
Тоді й розумієш, що нумізмати теж люблять тишу.
- Виклав оголошення про неї на онлайн-аукціоні, - продовжив Мар’ян, - і став чекати, поки за копійкою відсіювались претенденти. Так лишилось двоє людей, які й підвищували опісля лоти. 300, 350, 400… Товариш очікував, що хоча би тих 400-500 гривень і зможе виручити за копійку. А то було на той час, коли я вертався до Тернополя – ще тоді жили разом на одній квартирі. Минула ніч, приїжджаю додому, і зустрічаю його в стані тяжкого шоку.
- Не спав всю ніч? – вирішив перервати монолог Мар’яна.
- Міг би, та не знаю.
- Мало виручив з торгів?
- А ти спробуй вгадай, скільки!
- 500?
- Ні.
- 600?
- Теж ні.
- 700?
- Ніяк не близько.
- Менше п’ятиста?
- Ні! – ледь стримуючи легку і дуже притаманну йому посмішку, яку й посмішкою не назвеш, Мар’ян продовжив. – Три двісті.
Від почутого я пролупив очі, мов побачив вперше Ейфелеву вежу наживо. Ложка з грибним супом, від подиву ледь не полетіла додолу, а наявна в роті їжа – на стіл та довкола.
- Скільки?! Як?!
- Справа он в чім була: один із двох аукціонерів відійшов від комп’ютера – чи за чим він там торгувався – а лишив, наскільки я зрозумів, спеціального бота, який протягом певного проміжку часу додавав п’ять гривень до суми торгу. І спершу його противник не підозрював, що щось не так. – заходячись легким сміхом, продовжував Мар’ян. – Він десь за кілька годин побачив, що якісь малі суми капають на ставку. І десь, мабуть, на 2500 він пішов ва-банк, але…
- На ставку там того аукціонера продовжувало надходити по п’ять гривень?
- Так. І на 3200 він знявся з торгів. Треба було бачити очі товариша – там явно зіткнулись радощі та шок від того, що сталось.
Випадки, коли результат перевершує очікування, є одним з найбільш прекрасних, якщо не найбільш прекрасним явищем, що може трапитись з людиною. Навіть – і тим я можу вас шокувати – коли результат породжує негативні емоції. Подекуди зі стресом і різкими змінами в поведінці. Адже в тих випадках ми теж проживаємо моменти, даємо можливість метаморфозам у тілах відбутися. А те, як вже зреагуємо на дані зміни, і дасть відповідь на запитання, наскільки стійкими є ми у повсякденні.
Та чи може бути поганим день, коли зустріч з одним із близьких друзів, з яким довго не бачився, відбувається на «ура» і опісля ви розходитесь з відчуттям чогось грандіозного, чарівного?
Вікна вечірнього міста помалу загасали, як вже вертався назад громадським транспортом. Любо буває на таке дивитись, коли ні про що більше не думаєш, або ж думаєш, але не хочеш, щоб воно думалось і не морочило голову питаннями, на які не бажаєш в ту ж секунду шукати відповідей. Тільки споглядати на місто, котре випускає чари назовні. До перших рис викрадання світла.
12.01.22
Artikel über lokale Unternehmen und interessante Menschen:
Транскрибування корпоративних тренінгів та Zoom-зустрічей: як створити внутрішню базу знань компанії
Сучасні компанії щотижня генерують десятки годин корисного контенту: онбординги для новачків, внутрішні тренінги, Zoom-зідзвони із розбором кейсів, стратегічні сесії. Проте більшість цієї інформації осідає у вигляді відеозаписів на хмарних дисках, які ніхто не переглядає повторно
Themen dieses Longreads:
ТранскрибуванняНімецька якість без компромісів: чому Hörmann обирають мільйони європейців
Hörmann — це понад 90 років досвіду, тисячі фахівців та десятки заводів по всьому світу. За весь час роботи компанія виготовила та поставила клієнтам понад 20 мільйонів воріт та дверей по всьому світу. Сьогодні розкриваємо головні секрети успіху німецького виробника Hörmann.
Themen dieses Longreads:
ДверіЯк презентувати свій проєкт англійською мовою
Як презентувати свій проєкт англійською мовою? Дізнайтеся, як побудувати сильну презентацію, які фрази використовувати та як впевнено представити ідею англійською
Themen dieses Longreads:
Курси З АнглійськоїБронеплівка для вікон: коли вона доречна та як обрати рішення
Як бронеплівка утримує уламки, де її встановлюють та чому перед монтажем важливо оцінити стан і конструкцію скління.
Themen dieses Longreads:
Бронеплівка На ВікнаШлейф сучасного смартфону та його призначення
Шлейф - це тонка пластикова стрічка з ледь видимими доріжками і саме вона зʼєднує важливі компоненти мобільного, без яких він не запрацює. Власники пристроїв Xiaomi, які стикаються з потребою заміни цієї деталі, можуть підібрати відповідний варіант на сайті AKS.UA
Themen dieses Longreads:
Шлейф Для Мобільного
Wir warten auf Ihren Longread!
Mehr vom Autor
Мантри пост-року
Ще коли голова не відсвіжилась від мозкових інтерпретацій подій, яким навряд чи судиться статись і які ми забуваємо за декілька секунд після пробудження, задивлятись на вибрики січневих світанків – суцільне задоволення, зокрема для очей, котрим треба споживати подібні картини.
Themen dieses Longreads:
ОповіданняНа годину вперед
«Світ ловив мене, та не спіймав».
Themen dieses Longreads:
ЕсеДіалоги
Книга, без сумніву, є одним з провідних джерел будь-чого духовного в матеріальному, поєднуючи два в одному. І її хочеться перечитувати, розчитувати, смакувати, мов оглядаєш востаннє і більше ніколи до неї не доторкнешся.
Themen dieses Longreads:
Оповідання
Sie könnten auch interessiert sein an:
Як я кинув виклик системі і переміг
— Татудай стобаксів. Я довго не наважувався підійти до батька з цим питанням. Цілий ранок ходив з кімнати в кімнату і робив заклопотаний вигляд.
Themen dieses Longreads:
ЛітератураНеписаний закон: Непосвячений — Частина третя: Мінливий затишок
Втома завжди буде швидша, скільки від неї не біжи. Гарний відпочинок може цьому зарадити. Але не з тим, що чекає надалі.
Themen dieses Longreads:
ТрилерЗ якого отвору – (із циклу “Есе про все”)
Чи з давніх-давен, чи в сьогоденні, але повелося серед мужицької популяції зневажливе ставлення до жінок. Скоріше всього, це якась патологія. Хто якої думки?
Diese Veröffentlichung enthält Beschreibungen/Fotos von Gewalt, Erotik oder anderen sensiblen Inhalten.Themen dieses Longreads:
Есе