Drukarnia.BLOG

Мортідо

Відмерло водночас усе: бажання й безмежність, жага і спрага – зникли, згас вогонь незламної надії. Як у жовтневу ніч: блукаєш містом, його вузькими, проточними вуличками, що течуть собі слизькими порогами. Змії. Мерзенно-слизькі гадюки. Принизлива й бридка пародія на гінгзберовські авеню. Й не менш принизливі думки зрадницько прострілюють мозок. Проспект у своїй ворожій перспективі, розлого чіпляє кутами фасадів й аркерів одежу, волосся. Дере обличчя гострокутніми дверима. Сходи будинків рухають кроки побігайл.

І я зупиняюся — бо в цій тязі мряки починаю розуміти: хто я? Хто цей, що блукає без мети в сірому лабіринті власного існування? Ким я був і ким стану? Відлуння минулого б’ється в голові, наче розбиті дзеркала, де кожен уламок показує інший образ — чужий, далекий, незрозумілий. Чи є у мене право сподіватися? Чи заслуговую я на щось більше, ніж це безпорадне існування? Життя розірване на шматки, розкидані на холодній підлозі, і я — збирач уламків, що шукає сенс, який давно випарувався.

Пам’ять ніби живе власним життям: спалахи дитинства, де все було простіше, але вже недосяжне, і мрії, що зруйнувалися, мов скло під ногами. Я — потерпілий власної долі, зачинений між страхом і надією, що ледь тепліє десь глибоко, між цим холодом і темрявою. І навіть коли вся віра в майбутнє здається марною, я тримаюся за цей крихкий світлоносний промінь — думку про те, що десь є щось, що може виправдати все це марне блукання.

І все ж я приречений — приречений бути самим собою, цим блукаючим привидом, якому нема куди йти, окрім як вперед, у темряву, що безжально поглинає усе, що колись було. Але в мені ще живе це слабке пульсування надії, навіть якщо воно звучить як тихий стогін у безкрайньому холоді. Я — зламаний, я — втрачений, але я все ще є. І це — вже щось.

Я відчуваю тиск у грудях — стискає, тисне, наче залізні кайдани, і з кожним подихом здається, що дихати стає все важче. Приреченість вливається у вени, розтікається по тілу холодним отруйним сиропом. Але думка про неї — легка і ніжна — зрадницьки зігріває, немов тінь літа серед зимової ночі. Мені здається, що я бачу її, відчуваю поруч, хоча насправді — лише пусте безсумнівне нічого.

Artikel über lokale Unternehmen und interessante Menschen:

Teilen Sie Ihre Ideen in einer neuen Publikation.
Wir warten auf Ihren Longread!
Rayvin

Rayvin

@ray.ray

futurism, dystopia, cyberpunk

8Longreads
155Ansichten
Seitdem auf Drukarnia 9. Mai 2025

Mehr vom Autor

  • Будинок на Осиковому Узвишші

    Марта приїхала до села, якого не було на жодній сучасній мапі. Потяг зупинився на платформі без назви, попередньо зменшивши хід, наче вагався, чи варто зупинятись зовсім. Вийшла вона одна, у пальті, що мало запах попередньої осені, і з валізою, в яку вмістилось усе її "після".

    Themen dieses Longreads:

    Фентезі
  • Тіні

    На мертвій планеті щось поворухнулося вперше. Але побачив це лише один хлопчик — і після того світ уже не був таким самим.

    Themen dieses Longreads:

    Новела
  • Останнє поле на Аврії

    На Аврії люди садять спогади, що проростають реальністю. Та що станеться, коли ті, хто пам’ятає — зникнуть?

    Themen dieses Longreads:

    Космос

Sie könnten auch interessiert sein an:

  • Ілюзія фокусування: як відомі бренди маніпулюють споживачем

    У 1998 році Деніел Канеман представив концепцію феномену фокусування, яка пояснює, як люди схильні переоцінювати вплив певних факторів на своє щастя та благополуччя. Розглянемо це явище з точки зору маркетингу та розберемо практичні приклади його використання.

    Themen dieses Longreads:

    Бізнес
  • Дим і дзеркала

    Відразу зрозуміла, що опинилася не там, куди марила потрапити. Подібні збої траплялися — підсвідомість, усупереч намірам, самовільно мандрувала у темряву незвіданості.

    Themen dieses Longreads:

    Література
  • Щастя - це афера або чому сонце обпікає

    Токсична позитивність - улюблене дитя мотиваційних плакатів і невпинного заперечення реальності. Ця сучасна чума - наполягання на позитивності «за будь-яку ціну». Чули про «просто подивись на світлу сторону» або «все відбувається не просто так»? Отож-бо.

    Themen dieses Longreads:

    Психологія

Kommentare (0)

Unterstützen Sie zuerst den Autor.
Kommentar schreiben!

Sie könnten auch interessiert sein an:

  • Ілюзія фокусування: як відомі бренди маніпулюють споживачем

    У 1998 році Деніел Канеман представив концепцію феномену фокусування, яка пояснює, як люди схильні переоцінювати вплив певних факторів на своє щастя та благополуччя. Розглянемо це явище з точки зору маркетингу та розберемо практичні приклади його використання.

    Themen dieses Longreads:

    Бізнес
  • Дим і дзеркала

    Відразу зрозуміла, що опинилася не там, куди марила потрапити. Подібні збої траплялися — підсвідомість, усупереч намірам, самовільно мандрувала у темряву незвіданості.

    Themen dieses Longreads:

    Література
  • Щастя - це афера або чому сонце обпікає

    Токсична позитивність - улюблене дитя мотиваційних плакатів і невпинного заперечення реальності. Ця сучасна чума - наполягання на позитивності «за будь-яку ціну». Чули про «просто подивись на світлу сторону» або «все відбувається не просто так»? Отож-бо.

    Themen dieses Longreads:

    Психологія