Drukarnia.BLOG
Diese Veröffentlichung enthält Beschreibungen/Fotos von Gewalt, Erotik oder anderen sensiblen Inhalten.

Епілог

Diese Veröffentlichung enthält Beschreibungen/Fotos von Gewalt, Erotik oder anderen sensiblen Inhalten.

В кабінеті Музиченка майор Маренич пив каву й очікувально дивився на Піаніста, який із шаленим темпом стукав по клавіатурі ноутбука, встигаючи заливати в себе каву і закидати протеїнові батончики. Хакер намагався вирахувати, хто прислав повідомлення Мареничу.

— Так що це за сталкер Капот? Ти чув про нього раніше?

Музиченко дивився на майора й чекав відповіді.

— Чув. Арбалет передавав, що після мерків двоє сталкерів до них прийшли. Цей Капот і як його?.. Кіготь, здається. Він чого написав? У цього Капота броня наша була, четвертого класу. Йому це дивним здалося.

Полковник відвернувся до вікна. Йому це не подобалося. Музиченко думав. А потім різко віддав наказ:

— Готуй крокодила. Треба Кордон перевірити.

— Слухаюсь.

Маренич вийшов. А Піаніст за кілька хвилин злокалізував місце, звідки відправили повідомлення. Супутникові знімки показали згорілий вщент корпус Мі-8... Полковник перечитав повідомлення:

"Гелікоптер знайдено. Все обладнання разом із чорною скринькою знищено. Знайдено рештки трьох тіл. Сквад втрачено..."

Полковник не розумів, чому повідомлення прийшло з лівого КПК. І як одинак-новачок потрапив до госпіталю...

За кілька годин підполковник Коваль, туплячи погляд від гострих очей Музиченка, намагався пояснити, де зникли три солдати й офіцер.

— ...Згідно з оперативною інформацією, мною прийнято рішення організувати пошукову групу. Туди ввійшли досвідчені бійці...

Полковник далі не слухав. Він ознайомився з особовими справами. І досвідченим був тільки сержант Капітонов... "Або Капот", — подумав Музиченко.

Важкий кулак полковника з хрустом врізався в ніс Коваля. Підполковник схлипнув і завалився навзнак, схопившись за обличчя.

— Сволота! Через тебе загинули четверо бійців. Чотири пацани, яким ще було жити і жити! Не мрій, що це зійде тобі з рук! Лейтенанте!

В кабінет зайшов здоровенний лейтенант.

— В наручники цього виродка. Транспортом із конвоєм доставити до комендатури. Дані й докази я передам. І викличте сюди Кузнєцова.

Лейтенант розпорядився. Підполковника закували в браслети й вивели двоє солдатів.

За дві години в двері постукали.

— Дозвольте? — в просвіті показалася підтягнута фігура майора Кузнєцова.

— Заходь, майоре. Коротко й по суті. Ти підготуєш собі заміну під міст. У тебе на це тиждень. Сам займаєш місце недоноска Коваля. Я напишу на тебе представлення. Питання?

Майор не відповів. Музиченко схвально кивнув. Любив, коли питань не виникало. А Кузнєцов знав про цю рису свого командира...

Мі-24 з Музиченком вилетів на Агропром... Ввечері, п'ючи чай із Мареничем, полковник обговорював ситуацію.

— Правильно вчинив, командире. І добре, що сам полетів. Я малого цього, Капітонова, ще по Іраку знав. І за цього пацана порвав би, суку.

— Віриш, сам ледве стримався, щоб до стіни його не поставити. І головне — старлея, два дні як із Білої Церкви в Зону прибув, воно в рейд відправило!

— А сержант виконав завдання. Тільки, блядь, якою ціною... Знаєш що?..

— Знаю. Представлю його до нагороди? Тільки толку? Сирота. Нахера воно йому?...

— ...Так що, група загинула? — Петренко зі здивуванням дивився на генерала.

— Даних остаточних нема. Одне знаю точно — Анубіс загинув. Навіть не знаю як.

— У бою. Як він ще міг загинути?

Ці двоє потрапили в саму точку. Тільки не знали, що одного з кращих їхніх бійців ліквідував їхній давній товариш, капітан Віктор Денисенко...

— А що полковник?

Генерал Воронін потер обличчя. Очі потемніли.

— Віриш, у мене мало дах не поїхав, коли я його побачив.

— І що думаєш стосовно його слів?

— Про жертву? А що тут думати? Ти озирнись, де ми живемо? А недалеко Київ. Де три мільйони людей. І полковник приніс у жертву своїх бійців. Щоб врятувати інших. По-іншому я це не бачу.

— І він це тобі сказав там, на складах? Про цю жертву?

— Не зовсім. Він сказав тільки одне — не робити його жертву даремною. І Долг, поки я живий, туди не полізе. Зрештою, ти й сам знав полковника.

— Чому він так вчинив? І чи зміг би ти так?

Воронін невесело посміхнувся.

— Чому? Ми можемо тільки гадати. А я... Не знаю... Не знаю, чи тоді, будучи зеленим лейтенантом, зміг би так вчинити. Чи вистачило б духу... Але найважчі рішення приймає найсильніший. А він був завжди і в усьому кращий за нас усіх....

Лукаш, смалячи цигарку біля танка, розпитував Кременя. Майстер тільки-но повернувся з Янтаря.

— Що тепер робитимеш? Збиратимеш собі новий сквад?

— Та ні. Вистачить із мене пригод. Ніяких сквадів, рейдів, вилазок по артефакти. Якщо я такий тобі тут не потрібен — зрозумію. Хочу молодняк вчити.

— Ти шо, мен? Ти ж не один рік з нами. Ніхто тебе не прожене. Відпочивай. І будеш інструктором...

Лукаш знав ціну досвіду. І Кремінь майже не виходитиме з бази. Більшість свого часу майстер присвятить передачі свого досвіду іншим членам клану. Макс, одного разу спостерігаючи за лекціями Кременя, відмітив, що навчати він вміє. І що його слухають. І чують....

На пагорбі недалеко від входу в заповідник Рудого лісу сильні руки встромили дерев'яний хрест у землю. На ньому — три букви. "Арт". Без дати. Без слів. Над могилою стояли троє. Старий Лісник дивився на могилу й казав:

— Ось і його загублена душа знайшла спокій. Він зробив те, що мусив. Виправив те, що зробив. Спи спокійно, помічений Зоною. Тут твоє ім'я не забудуть.

Двоє — Стрілець і Провідник — схилили голови.

— Зона тобі пухом, брате...

Арта не забудуть. Всюди: чи біля багаття на стоянках, в ангарі діггерів, у барі, в бункері вчених — знатимуть, ким був Арт — одинак, помічений Зоною...

В аеропорту "Жуляни" проходив реєстрацію на рейс Київ — Марсель громадянин Франції Анрі Белль. Ще кілька днів тому наймит Хребет ішов за Провідником нікому не відомими стежками. За периметром у нього забрали КПК, сипонули пристойну суму у валюті та документи. Тепер він летів додому. Анрі проживе довге життя, але жодного разу нікому не розкаже про час, коли він був найманцем із позивним Хребет у далекій Зоні відчуження...

Дівчина дивилася на Видру й плакала.

— ....Як це? Тату... Чому я маю таке відчуття, що я щось втратила? Ніби шматок серця вирвали?..

— Втратила, доню... Я тобі колись казав, чому ми ходимо по одному. Зона бере своє. І життя того хлопця було ціною за твоє повернення.

— Що мені робити, тату? Як жити? — схлипуючи, питала Ліра.

— Ти залишишся тут. І хазяями цього проклятого міста будемо разом...

Тепер вулицями Лиманська ходили двоє — дівчина в чорно-білому камуфляжі й мужик у броні Долга. Помічені Зоною стали власністю і заручниками покинутого міста...

Лише інколи можна було помітити їх біля самотнього хреста на околиці Рудого лісу. Там, у могилі, лежав сталкер, який приніс себе в жертву заради неї...

Бродяга прокинувся після величезної дози стимуляторів. Могутній імунітет колишнього монолітівця справився з передозуванням. Легенда Зони нечутно зник із Лиманська. Як і належить легенді.

Харон повернувся до Прип'яті. Моноліт продовжив охороняти секрети Зони. І успішно. Не рахуючи поодиноких шукачів пригод на свою дупу, конфліктів зі сталкерами й кланами не було. Зона має місця, куди без її дозволу заходити не можна...

Artikel über lokale Unternehmen und interessante Menschen:

Teilen Sie Ihre Ideen in einer neuen Publikation.
Wir warten auf Ihren Longread!
Сергій Осадчий

Сергій Осадчий

@lone_wolf

72Longreads
1.2KAnsichten
7Anhänger
Seitdem auf Drukarnia 14. Februar

Mehr vom Autor

Sie könnten auch interessiert sein an:

  • Inside Star Citizen: Місія "Пізнайло"

    Наразі розробляються місії у різних ситуаціях: прибирання доказів, бої на платформах Orison, пошук речей в бункерах та грабунок барж. Вишенькою на торті стала змога стріляти у зловмисників на вашому кораблі без жодних наслідків.

    Themen dieses Longreads:

    Inside Star Citizen
  • S.T.A.L.K.E.R. 2 в руках росіян. Що коїться, де зрада?

    Вітаннячко в Аномальному Притулку, пані та панове сталкери! Зараз у спільноті темою №1 виступає злиття білду S.T.A.L.K.E.R. 2. На фоні цього йде великий інфошум, в якому легко загубитися. Що коїться взагалі – треба розбиратися.

    Themen dieses Longreads:

    Stalker 2
  • Довгоочікуваний мир

    За ніким незвіданих обставин на території Донецької та частково Луганської областей утворилась аномальна зона, яка поросла незліченною кількістю рослин. Вона приховує свої секрети, які можуть допомогти людству, або знищити його...

    Themen dieses Longreads:

    Книги

Kommentare (0)

Unterstützen Sie zuerst den Autor.
Kommentar schreiben!

Sie könnten auch interessiert sein an:

  • Inside Star Citizen: Місія "Пізнайло"

    Наразі розробляються місії у різних ситуаціях: прибирання доказів, бої на платформах Orison, пошук речей в бункерах та грабунок барж. Вишенькою на торті стала змога стріляти у зловмисників на вашому кораблі без жодних наслідків.

    Themen dieses Longreads:

    Inside Star Citizen
  • S.T.A.L.K.E.R. 2 в руках росіян. Що коїться, де зрада?

    Вітаннячко в Аномальному Притулку, пані та панове сталкери! Зараз у спільноті темою №1 виступає злиття білду S.T.A.L.K.E.R. 2. На фоні цього йде великий інфошум, в якому легко загубитися. Що коїться взагалі – треба розбиратися.

    Themen dieses Longreads:

    Stalker 2
  • Довгоочікуваний мир

    За ніким незвіданих обставин на території Донецької та частково Луганської областей утворилась аномальна зона, яка поросла незліченною кількістю рослин. Вона приховує свої секрети, які можуть допомогти людству, або знищити його...

    Themen dieses Longreads:

    Книги