Не маю способу бути знаменитим
Та й не треба, я і так є справжнім собою.
Не чую, коли кличуть на допомогу і звідки
Але серце відчує, підкаже напрямок з любов'ю.
Занадто крута дорога, не маю перепочинку
Чоловіче, вір у себе, бо сила у твоїй волі.
Досвід обходиться ціною безповоротного вчинку
Але кожен крок веде до мудрості та долі.
Втрачаючи баланс, гублюся між добром і злом
Та зрештою вже обрано твій шлях серед зірок.
Про ком у горлі, пишеться цілий забутий том
Арештуйте розум, він не вартий навіть тих копійок.
Стисло та по справі не зовсім романтично
Як же поєднати всі дроти між центрами
Мозок наполягає розвиватися критично
Серце просить політати поза вітрами
Мої вітрила загартовані, а як блищать на сонці
Кращими руками ковані, а як личать сорочці
Вони від обертів не стомлені, у попутному потоці
Я мрію в ті часи, коли коротшають промені в оці
Мої сподівання в приймальні очікують в черзі
За ними бажання, повільно втрачають нерви
Потрощили зал страждання, не втримались на лезі
Лише кохання пропускає всіх з величчю королеви
Тільки воно і здатне створити дійсно значуще
Те, від чого перехопить дух до скону байдужим
Припне всі сумніви з пристрастю богині рішуче
Не зрахувати її порад, ласки та підтримки дюжин
Я підкорююся безповоротно лише любові
І маю за честь її пізнавати та тримати за руку
Вона обіймає, наділяючи сенсом рух крові
У відповідь дарую своє серце та вічну думку
09.08.2024
