Небо над Затоном було похмуре. Лив дощ. Всі сторонні звуки глушилися важким шумом зливи. Біля Залізного лісу вцілілий діггер вів групу через аномалії. Сквад Валета передав групу скваду Султана. Місцевий пахан, своєю чергою, передав скваду карту допуску до лабораторії, що зберігалась у Кардана, техніка на «Скадовську».
Територія, напхана «електрами» і радіаційними плямами, не радувала. Дозиметри тріщали безперервно. Обійшли старий Мі-24, що валявся тут з часів операції «Скат». Нарешті дійшли до будиночка, в якому був вхід. Костиль, старший скваду бандосів, промовив:
— Все, фраєрки, ми на поверхні. Під землю не поліземо.
Анубіс хмикнув. Зулус відповів:
— З вас там і толку не буде. Охороняйте вхід. Щоб ніхто в спину не зайшов. Якщо за дві години не вийдемо — знімайтеся.
— Без базару.
Група пішла вниз. Зулус відчинив картою двері. Противно заскрипіли приводи бронедверей. Перешикувалися. Вперед впевнено пішов Анубіс. Довгий коридор. Спиною до них стояв зомбований. Анубіс підкрався і стиснув долонями йому голову. Сервомотори вжикнули в тиші, і голова зомбі лопнула, як кавун. Почулися голоси. Не в лабораторії — в кожного в голові.
— Таблетки. Тут контролер.
Всі поспіхом закинули псі-блокаду. Треба було шукати і ліквідувати мутанта.
— Маємо максимум хвилин сорок,— Зулус оцінив силу впливу. Пропалений радіацією Зони боєць по своїм відчуттям оцінював силу впливу. І майже ніколи не помилявся.
Коридор був порожній. Група спустилася нижче. Анубіс показав: «Стояти». Потім повернувся і прошепотів Зулусу:
— Пизда нам.
І на підтвердження його слів почувся голосний рик. Потужний струс перекинув усіх на землю. Шматок стіни за групою вилетів, обваливши за собою сходи і поховавши під собою діггера. Їх залишилося троє, один — поранений. Зулус зробив ривок вперед, і враз загримів його кулемет. Свинцевий батіг продірявив товсту шкуру псевдовелетня, який відразу ж кинувся на небезпеку. Анубіс забрав у Грунта його «Грозу» і переміщався паралельно Зулусу. Кулемет замовк.
— Перезарядка!
Глухо плюнув підствольник «Грози». Граната розірвалася між ногою і тулубом мутанта. Анубіс у ПНБ чітко бачив здоровенну рану на тілі псевдовелетня. Але це його не зупинило. Він навіть не перемкнувся на Анубіса. Це красномовно сказало про те, що мутант під контролером. Зулус крізь рев велетня почув крик Грунта:
— Розверни його мордою до мене!
Зулус одразу побіг назад. До місця, де були двері, було метрів тридцять. Мутант повернув голову. Грунт, тримаючи СГД, яку скинув Анубіс, цілився вперед. Упором для гвинтівки була плита перекриття, що впала. Одиночний постріл почувся на диво чітко, і мутант залишився без ока. Знову загримів кулемет Зулуса. В голові велетня з'явились дірки. Анубіс обходив його по колу. Підствольник сказав своє «я». Анубіс поцілив чітко в попереднє місце. Граната встрягла в м'яз. Вибух розворотив рану ще більше і здоровенна лапа беззвучно відкотилася. Величезна туша завалилась набік. Здорова лапа піднялася і оглушливо ляснула по бетонній підлозі. Зулус, що знаходився буквально в кількох кроках від мутанта, відлетів та сильно впечатався в стіну. Грунту пощастило менше. Не в змозі твердо стояти на ногах, він не витримав ударної хвилі і відлетів назад, просто на завали сходів, наштрикнувшись спиною на перекручену опору . Іржава арматура пробила броню і тіло Грунта наскрізь. СГД випала з рук.Колишній підполковник повільно сповз на рештки сходів, прийнявши неприродну позу. Його бій був закінчений.
Анубіс майже не відчув удару — його екзоскелет справно гасив поштовхи. Його очі застрелила лють. Боєць заскочив на тушу і впритул вистріляв у морду мутанта весь магазин. Двадцять важких набоїв пошматували голову мутанта. Звір видав щось схоже на жалібний стогін і затих. З рани від гранат вилилося пару відер чорної, як смола, крові.
Зулус, що лежав біля стіни, кричав, плюючись кров’ю:
— Шукай контрабаса!
Анубіс схопив кулемет і пішов вздовж стіни. В кутку цеху, поруч з перевернутим вагоном, була маленька кімната. Анубіс кинув туди гранату. Ф-1 гримнула на совість. Почулося виття болю. Пригадавши уроки бестіарію, боєць згадав, що контролер майже безпорадний впритул. Небезпеку несуть тільки його руки, які б'ють доволі сильно. Але екзоскелет давав перевагу в цьому плані.
Анубіс кинув кулемет, дістав ніж і різко вискочив з-за стіни. І зіштовхнувся з мутантом. Контролер виявився незвичайним — він не атакував. Просто стояв і чекав. Анубіс махнув ножем, мутант відійшов з лінії атаки. Другий раз — те саме. Третій. Долгівець щоразу бив повітря. Наступний випад був більш невдалим. Лезо ножа просковзнуло в міліметрі від морди контролера, натомість лапа з довгими нігтями дуже сильно ляснула Анубіса по обличчю, здираючи захисну тканину шолома. І відразу контролер врізався всім тілом в долгівця. Анубіс, не дивлячись на екзоскелет, поточився і мало не впав. Врятувала стіна.
Раптом мутант завмер і трохи повернув голову вбік. І в ту ж секунду куля з СГД пробила йому скроню і вдарила Анубіса в груди. Боєць хитнувся — кінетика СГД була сильною. За спиною мутанта був Зулус, який після пострілу впав на коліно. Анубіс підійшов до нього.
— Цілий?
Зулус похитав головою. З хриплим кашлем вилітала кров. Внутрішня кровотеча, зрозумів Анубіс — переламані ребра пробили легені. Зулус, майстер «Долгу», був приречений. Він посміхнувся скривавленими губами і сказав:
— Зона мені пухом, брате.
Анубіс тримав його на руках. Зулус двічі смикнувся і затих. Боєць схилився на коліно перед ним.
— Зона тобі пухом, брате.
Анубіс, як колись Дегтярьов, через вентиляційні канали знайшов кімнату управління. Дійсно, там була стара серверна, і в ній було кілька жорстких дисків. Анубіс вирвав їх усі. Хай би вони згоріли. Підствольник відчинив заварені двері, які зовні були замасковані під стіну. Якби вони знали про ці двері...
Братки чекали. Костиль, побачивши самого Анубіса, вирішив питань не задавати. Тільки скомандував:
— На «Скадовськ».
Група повільно висунулась на судно. Серед бандитів йшла машина для вбивств у червоно-чорному екзоскелеті Долга. А в підземеллі залишилося троє ветеранів Зони, які дали бій псевдовелетню і контролеру...
На колишній Арені заводу «Росток» прибрали весь мотлох. Сьогодні там стояв довгий стіл. За столом проходила велика нарада. Від «Долгу» — Воронін і Петренко, від «Волі» — Лукаш і Макс, від братви — Йога і Султан, та від армії — Музиченко і Дегтярьов.
Говорив Воронін:
— Всі ми, так чи інакше, постраждали від дій найманців. Треба з ними щось робити.
— Не щось робити, а мочити нахрін.
Лукаш не любив довгі розмови.
— В тебе є пропозиція? — Воронін повернувся до нього.
— Є. Ми, значить «Долг» і «Воля», зачищаємо Мертве місто. Йога — «Затон». Локі і твій там, як його... Шмурдяк...
— Шульга.
— А, ну так. Зачищають «Юпітер». От і весь план.
Дегтярьов похитав головою.
— Ідея зрозуміла. Тільки так просто це не буде. Планувати треба ретельно. Втрати будуть, але можна їх мінімізувати. Починаємо — «Затон». Станція переробки відходів. Султане, візьмеш пару одиночок. Вони проведуть повз аномалії. Тут, тут і тут, — полковник показав на схемі, — входи в колектори, по яких можна потрапити до вентиляції. Посадите на безпечній відстані групу хороших стрілків, щоб відволікали, а самі — через колектори. Їх там небагато, але добре озброєні. Так що обережно. Необхідне озброєння надасть Сич — я домовлюсь. Зрозуміло?
Султан потер лисину і подивився на Йогу. Той ствердно кивнув.
— Без базару, зробимо.
Дегтярьов продовжив:
— Тепер «Юпітер». База мерків тут... — він показав гаражі заводу. — Один вхід, один вихід. Світлошумові гранати, дим і дві групи. Максимум три. Більше людей не беріть, тільки заважатимуть одне одному. Атака на світанку в обох випадках. За це відповідають «Долг» і «Воля». За Мертве місто розкаже Музиченко.
Полковник окинув поглядом присутніх і розклав на столі карту.
— В мене в казематі було двоє мерків. От що вони розповіли. Пости кулеметників — тут, тут і тут. — Червоний фломастер обвів три точки. — Далі снайпери. — Фломастер, тільки синій, обвів шість точок.
Музиченко продовжив:
— На базі від 20 до 40 чоловік. Плюс патрулі. Озброєння — натівські штурмові гвинтівки, гранати, снайпери і кулемети. Можливі РПГ. Пропоную вам зробити так: з усіх можливих напрямків ввести в місто малі групи. Зачистити патрулі і зайняти позиції до підходу основних сил. Далі — по обстановці.
— Інформація перевірена? — спитав Петренко.
— Частково підтверджена супутниковими знімками.
— А ти не допоможеш, полкане? — Йога не вибирав слів.
Музиченко зміряв його важким поглядом. Йога не відводив очей.
— Ні. Мені погони не тиснуть. Тепер, — продовжив він, — на підготовку максимум дві доби. Я надам з десяток «Мух». Вони одноразові, якось спишу. Також я забезпечу зв'язок. Це все, що я можу для вас зробити.
Втрутився Дегтярьов:
— Я теж візьму участь. У вас дві доби, щоб продумати і синхронізувати плани. За дві доби всі, крім Султана, зустрічаємося тут. Султане — тримаєш на контролі ситуацію на «Затоні».
Збір тривав ще кілька годин. Все було обговорено і визначено. Зашморг для синдикату був підготовлений.
В Лиманську, Рудому лісі, на «Агропромі» та «Янтарі» чотири КПК прийняли однакове повідомлення:
«Чотири з п'яти. У Лісника. За два дні».
Троє зрозуміли. Один — не зовсім...
Анубіса на «Скадовську» оглянув лікар. Долгівець був цілий. Він зараз сидів біля стійки Бороди і пив горілку. Сталкери з острахом дивилися на здоровенного м'язистого парубка, що мовчки заливав у себе вогняну воду. Розпитувати ніхто не наважився. В такому стані його не бачили давно…
За бортом старого суховантажу гриміла Зона. Йшов викид. Після викиду Лоцман, провідник «Затона», відведе його в Бар... А зараз треба поспати. Якщо зможе. Анубіс втратив сьогодні якщо не брата, то дуже близького друга. Зулус був одним з трьох, хто мав перед «машиною» Анубісом авторитет. Випивши з літр горілки, Анубіс пішов спати. Костиль з подобою співчуття дивився йому вслід...
