Drukarnia.BLOG

Про дивне…

…А, казали, не літають

Добрі велети слони —

Он їх скільки в небі стало

І веселих, і сумних.

То стемніють, то сміються —

З того й падають дощі.

То на спину повернуться —

Спини чухать об кущі.

То прямують по веселці

Світлі, ватяні, легкі

До казкового озерця

В синій край у гомінкий.

Стануть раптом кораблями

Разом слоники усі… —

Із вітрилами-крилами

Мов метелики в красі.

Та пірнають, тануть в сонці!

Наче їх і не було.

Наче звіялись з долонці

Та в озерце їх змело…

Але я в дитинстві літом —

Пам”ятаю, не забув! —

Бачив слоників у квітах

Замість бджілок у степу…

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
онтойя
онтойя@ontojia

той, котрий складає вірші

76Довгочити
960Перегляди
20Підписники
На Друкарні з 13 грудня 2024

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Сонячне сплетіння

    Це дивно, та саме це місце люди так по-різному сприймають і вкладають свої сенси окрім просто фізіологічних. Для когось тут є чакра, хтось каже, що саме там відчувається душа, а в моєму випадку там темна матерія.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Сонячне сплетіння

    Це дивно, та саме це місце люди так по-різному сприймають і вкладають свої сенси окрім просто фізіологічних. Для когось тут є чакра, хтось каже, що саме там відчувається душа, а в моєму випадку там темна матерія.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми