Drukarnia.BLOG

Помаранчевий вірш

По перемозі у саду на ранчо

Роститимем з тобою помаранчі.

Жовтогаряче від липкого соку

Плоди зігріє сонце яснооке.

І біля моря на високих скелях

Жовтогарячу зведемо оселю.

І вечорами, після акту злуки :)

Дивитимусь, як ніжні, милі руки

Знімають помаранчеве лушпиння,

І те летить в прибою шумовиння.

І мов солодкий, липкий, грішний трунок

Жовтогарячий буде поцілунок.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Максим Сальва
Максим Сальва@maxsalva

69Довгочити
3.1KПерегляди
22Підписники
Підтримати
На Друкарні з 16 квітня 2023

Більше від автора

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • “ Лис “

    У тексті розглядається проблематика особлистого росту та виплив рідні, а також емоцій на їхні рішення й пошук причин. Аналіз символіки сліз як вираження болю, що виникають у процесі пошуку мети та сенсу життя. У центрі уваги знаходиться образ тварини, а саме хитрого лиса.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Безіменний № 1 | цикл “нульовий”

    Світло не там, де немає темряви — а там, де ти пройшов її до кінця. І часом, аби не стати здобиччю звіра, треба самому зануритись у його безодню. Не щоб згинути — а щоб зрозуміти, хто тримає штурвал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (1)

Це також може зацікавити:

  • “ Лис “

    У тексті розглядається проблематика особлистого росту та виплив рідні, а також емоцій на їхні рішення й пошук причин. Аналіз символіки сліз як вираження болю, що виникають у процесі пошуку мети та сенсу життя. У центрі уваги знаходиться образ тварини, а саме хитрого лиса.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Безіменний № 1 | цикл “нульовий”

    Світло не там, де немає темряви — а там, де ти пройшов її до кінця. І часом, аби не стати здобиччю звіра, треба самому зануритись у його безодню. Не щоб згинути — а щоб зрозуміти, хто тримає штурвал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія