Drukarnia.BLOG

ЛІТАК

Багато людей живуть так, ніби в них буде ще одне життя.

Колись потім вони поїдуть у гори. Колись потім побачать світ. Колись потім почнуть жити так, як їм насправді хочеться.

Я теж так жив. Довго.

Пам’ятаю, як одного разу запитав маму про літак. Не справжній — іграшковий. Але для мене тоді різниці не було.

— А коли виросту, можна мені буде літати?

— Та відчепись, — сказала мама. — Дався тобі той літак.

Я насупився і забився в найтемніший куток.

Цілу ніч мені снився літак.

Наче заводжу його, а він вимахує крилами, злітає високо-високо, а потім знову опускається вниз. І я несу його додому, ставлю на стіл. І тільки поставив — прокидаюсь.

Стіл порожній.

Я відразу заплющував очі — щоб додивитись. Але день вже починався, і літак не повертався.

Відтоді я щовечора охоче лягав у постіль. Бо сподівався.

Минали роки. Літак нікуди не зникав — просто ставав іншим.

То була мандрівка, яку відкладав. Справа, яку не починав. Життя, яке чекало за рогом — колись потім, коли вирішаться всі пункти зі списку.

Я ходив навшпиньках навколо власних бажань. Щоб не сів пиріг. Щоб не образити когось. Щоб не вийти за межі того, що дозволено.

Врешті вирішив, що залишився єдиний шлях — захворіти. Або втомитись так, щоб вже не було сил відкладати.

Одного ранку прокинувся і довго дивився в стелю.

Стіл був порожній. Як завжди.

Але цього разу я не заплющив очі.

Встав. Підійшов до вікна. Десь далеко над дахами летів маленький літак — справжній, не іграшковий. Повільно і впевнено.

І я зрозумів просту річ.

Літак не прийде уві сні. І список не скінчиться ніколи. І ще одного життя — не буде.

Є тільки це. Оце ранкове вікно. Оцей порожній стіл.

І те, що я вирішу з ним зробити сьогодні.​​​​​​​​​​​​​​​​

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Людмила Журавлева
Людмила Журавлева@_koDb7pescwZg8Y

9Довгочити
102Перегляди
2Підписники
На Друкарні з 26 травня

Більше від автора

  • ЗАКРЕП

    Оцю історію я почув уже дорослим — від одного чоловіка, що сидів зі мною на лавці в парку і гриз насіння з такою зосередженістю, наче то була найважливіша справа його життя. Він був невисокий, трохи сутулий, з руками, що звикли до роботи. І розповідав він про свого сина — Максима

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • НА ЧУЖИХ ЯЙЦЯХ

    Ми знали, що розмова ця триватиме довго, тому не поспішали.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • З ПРИЦІЛОМ НЕ НА НЬОГО

    З усіх домашніх страхів вона найбільше боялася одного почути від себе правду.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Це також може зацікавити:

  • Чи зцілюються душевні рани

    Довго. Дуже довго. Деякі – ніколи. Можливо, це прозвучить незвично і навіть дивно, але найкращий спосіб жити з душевними ранами – це знайти нове щастя. Звісно, воно не придушить біль і не замінить горе, але з ним, з цим новим щастям, у вас будуть сили

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Роковини. Ефект річниці.

    Протягом цього тижня ми маємо пам'ятні дати - день Героїв Небесної сотні, 10 років після подій на Майдані, та 24 лютого. Тож тут ви знайдете опис такого явища як "Ефект річниці", пояснення чому вникають ті чи інші симптоми та як себе підтримати в цей період.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Чи зцілюються душевні рани

    Довго. Дуже довго. Деякі – ніколи. Можливо, це прозвучить незвично і навіть дивно, але найкращий спосіб жити з душевними ранами – це знайти нове щастя. Звісно, воно не придушить біль і не замінить горе, але з ним, з цим новим щастям, у вас будуть сили

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Роковини. Ефект річниці.

    Протягом цього тижня ми маємо пам'ятні дати - день Героїв Небесної сотні, 10 років після подій на Майдані, та 24 лютого. Тож тут ви знайдете опис такого явища як "Ефект річниці", пояснення чому вникають ті чи інші симптоми та як себе підтримати в цей період.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія