Drukarnia.BLOG

Фільм "Присяжний номер два"

Фільм "Присяжний номер два"

По суті, це класичний "12 розгніваних чоловіків": один присяжний намагається переконати всіх інших. Але тут важливий обертон, драматичний нюанс — злочин скоїв сам головний герой, один із присяжних.

Подальший текст неможливий без спойлерів, але я не думаю, що вони дуже зашкодять, бо головне, чим ви займаєтеся весь фільм, — це приміряєте роль героя і розмірковуєте: як би ви вчинили?

Я перечитав купу коментарів під фільмом — і ніхто б не зізнався! Я не бачив жодного коментаря на кшталт "Ізі катка, найпростіше рішення в житті". Про що це говорить? Уявіть, що ви збиваєте людину — ненавмисно. Ви навіть не знали, що збили її, вам здалося, що це був олень. Але тепер за цей злочин судять іншу людину, і ви — присяжний. Щоб зробити ситуацію складнішою, у вас є що втрачати: молода, вагітна дружина.

Фільм, звісно, про недосконалість судової системи. У США вона не просто недосконала — вона жахлива. Прокурор прагне бути обраним, тому для нього важливіше засудити людину, ніж знайти справжнього злочинця. Державний адвокат — просто державний, без мотивації, і, звісно, зробить менше, ніж адвокат за гроші. Справедливість за гроші перетворюється на термінальній стадії на президента-злочинця. Чому? Бо глибинно люди переконані, що справедливість у суді недосяжна.

Але це лише зовнішня форма. Що таке судова система, як не ми самі — носії справедливості? А про яку справедливість можна говорити, якщо ми самі не здатні зізнатися у злочині навіть у безпечному середовищі, як-от у коментарях під фільмом?

Ну і фінальна промова головного героя: "Правда — це не завжди справедливість". Що ми отримаємо, якщо він зізнається? Справедливий вирок? Ні. Ми отримаємо знищене життя — не лише злочинця, а й його сім'ї. Якщо зізнання спричиняє більші страждання для твоєї родини, ніж замовчування, це ставить під сумнів саму ідею "морального вибору".

Клінт Іствуд дуже майстерно дає глядачам час подумати про це. Він не акцентує увагу, не нагнітає надмірний драматизм, а зберігає тишу і статичний кадр, де ви маєте прийняти рішення за головного героя.

Хоча, на мій смак, Клінту Іствуду трохи забракло майстерності: він не докрутив до шедевру. Але це все одно фільм, який вас розчулить.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
С
Сергій@loveaction

47Довгочити
4.4KПерегляди
14Підписники
На Друкарні з 4 травня 2023

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Куди спішити?

    Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Арбітраж часу

    Я сиджу в Макдональдсі біля Залізничного вокзалу Києва о шостій ранку. Навколо повно людей. Хтось щойно приїхав, хтось збирається виїжджати, хтось працює нічну зміну.

    Теми цього довгочиту:

    Час

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Куди спішити?

    Найважче знову почати. Ні, не так – змінюю розмір шрифту із 14 на 12, «комфортний», і продовжую писати. Про що хочу розповісти? Про втому. Десь далеко грівся очерет у пастельних відтінках залитої місяцем озерної води. Відьми літали над лісом. Сходила зима…

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Арбітраж часу

    Я сиджу в Макдональдсі біля Залізничного вокзалу Києва о шостій ранку. Навколо повно людей. Хтось щойно приїхав, хтось збирається виїжджати, хтось працює нічну зміну.

    Теми цього довгочиту:

    Час