Країною волі, житнього поля,
Країною вод, райських турбот
Зломили, зламали, замурували
Народу відчуттість, веселу понурість.
Відкинули вбік життєві розради,
Нищили катом творчість естради,
Репресованим духом режиму прагнення,
Мистецького руху поезій натхнення.
Коли залізно-сталева рука
Виб'є з рядків читацькую віру,
Чи буде серце битись спокійно?
Чи мислення стада відірветься зріз?
Непокори пізнає прозований світ.
Дитячого сміху більше не стане,
Дорослі дитяче все заберуть.
Мірою арок райських споруд,
Спробуй залишити своє життя
В країні гір грозних і каяття.
