Drukarnia.BLOG

***

твоїми піснями

загоюю рани

свої залишаю у швах.

вчиняю гармидер

кидаю гармати

так, ніби є ще щось, 

що варто втрачати

так, ніби не лишилося більше бинтів.

так, ніби весна зустрічає на ґанку

й питає

«ну а чого ти хотів?»

подаючи з вікна вату

додає: 

«тут більше немає кого забувати

тут краще сидіти і просто мовчати

допоки лишились

ще цілі гармати

і біль цей невпійманий

проситься в хату,

а тіла забирає нічний експрес

співай свою пісню

допоки годиться співати»

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
катя пише
катя пише@katia_writes

7Довгочити
122Перегляди
2Підписники
На Друкарні з 2 січня 2025

Більше від автора

  • ***

    Бракує

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ***

    милий, ти не перший

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • 24/7

    на сьогодні досить, зачиняємось.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • щодень

    вмираю серед свого «я»/всього я невпинно

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Тулумбаси злив

    Я вирішила зробити невелику збірку власних віршів, їх тут шістнадцять і це далеко не всі, але це ті, які подобаються особисто мені.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • “ Кульки тьмянисті “

    У вірші йдеться про спостереження за людьми, їхніми емоціями та внутрішнім світом. Автор порівнює людей з маленькими звірятами, які сплять всередині, підкреслюючи їхню вразливість і потребу в увазі. Вірш також торкається теми болю і надії, закликаючи не втрачати віру.

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • щодень

    вмираю серед свого «я»/всього я невпинно

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Тулумбаси злив

    Я вирішила зробити невелику збірку власних віршів, їх тут шістнадцять і це далеко не всі, але це ті, які подобаються особисто мені.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • “ Кульки тьмянисті “

    У вірші йдеться про спостереження за людьми, їхніми емоціями та внутрішнім світом. Автор порівнює людей з маленькими звірятами, які сплять всередині, підкреслюючи їхню вразливість і потребу в увазі. Вірш також торкається теми болю і надії, закликаючи не втрачати віру.

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр